Які інгредієнти «Різдвяного коктейлю» від народного театру «Дзеркало» захмелять хмельницького глядача

Вже наступного тижня театральну спрагу за мистецькими новинками від по-істині народного театру «Дзеркало» буде цілком і повністю втамовано прем’єрою вистави «Різдвяний коктейль». Про подробиці й особливі смаколики, що їх заховав у рецептуру вистави колектив театру на чолі з режисером Дмитром Гусаковим – дізнавались наші кореспонденти на одній з репетицій прем’єри.

У пристойному коктейлі, зізнаємось вам як бармени з досвідом, є кілька шарів, грамотно вибудована пропорція та якісні складники. Саме в цих деталях криється секрет багатогранного смаку, якого не доб’єшся, покладаючись, як то кажуть «на око» та щасливий випадок. До того ж інгредієнти майбутнього дрінку мають бути прості і зрозумілі. Цей лайфхак дасть не менше 50% успіху. Решта вражень й емоцій клієнта залежить від  ефектної подачі (можна навіть підпалювати, головне – не клієнта).

З цим дослідженням ми завітали на одну з репетицій вистави «Різдвяний коктейль» народного театру «Дзеркало» при ХМБК. Чи дотримали автори, актори та режисер всі правила барного шику – читайте далі.

В основу нової постановки, за словами режисера Дмитра Гусакова покладено дві новели  Фредеріка Строппеля – американського драматурга та сценариста, члена Гільдії драматургів та Гільдії письменників Східного узбережжя (США). Чому поміж усіх драматургів обрали саме майстера комедії та сатири Строппеля, ми запитали у режисера вистави Дмитра Гусакова:

«Раз на рік народний аматорський театр «Дзеркало» Хмельницького міського будинку культури презентує прем’єру. Цього року ми дуже довго шукали матеріал для нової вистави: читали багато різних п’єс, але не могли знайти ту, яка б по-справжньому відгукнулася нашому колективу. Тоді я згадав про сучасного американського драматурга Фредеріка Строппеля. До прикладу, за його п’єсою у театрі на Лівому березі Дніпра в Києві поставлено виставу «Альбатроси». Особливістю творчості Строппеля є те, що він часто будує свої п’єси не як єдину цілісну історію, а як цикл коротких новел. Саме так ми натрапили на його п’єсу «Різдвяний коктейль», яка теж складалася з декількох новел».

Проте, пошук п’єси українською мовою завершився новим завдання – перекласти її власноруч. Після перекладу поміж п’яти новел для роботи над виставою обрали три. Потім, через специфіку манери й змісту американського гумору, відпала ще одна новела.

«Ми зрозуміли, що цього матеріалу недостатньо для повноцінної вистави, і тоді виникла ідея створити власні історії та поєднати їх із творами Строппеля. Це рішення було цілком природним, адже в нашому колективі є талановиті автори – Дмитро Пресліцький та Ірина Подгурська. Вони написали дві короткі історії на різдвяно-новорічну тематику. У результаті ми поєднали авторські твори з історіями американського драматурга і створили виставу, що складається з чотирьох невеликих різдвяно-новорічних історій, об’єднаних спільним настроєм та атмосферою свята», – підкреслює Дмитро Гусаков.

У шанувальників театру і взагалі культурного відпочинку з ноткою саморозвитку – могло виникнути справедливе питання – навіщо ставити різдвяну виставу влітку? Відповідаємо – особливий смак цієї постановки не у зовнішній атрибутиці, а в темах , які вона піднімає. Тож, вже можемо зробити висновок, що основа майбутнього коктейлю – гідна й витримана часом.

«У нас не було завдання обрати саме різдвяно-новорічну п’єсу. Навпаки, певною мірою це стало для нас дилемою. Коли ми вирішили працювати над цією виставою, то замислювалися над тим, що вона є тематичною, а отже, логічно було б показувати її лише взимку, у період Різдва та Нового року. Проте в якийсь момент ми поставили собі запитання: а чому ми маємо обмежуватися лише різдвяним часом? Адже ми обрали цю п’єсу не через її святкову тематику, а насамперед через історії, які вона розповідає. Це знайомі кожному життєві ситуації, у яких легко впізнати себе або своїх близьких. Саме тому ми визначили жанр вистави як історії про життя і кохання. У кожній новелі є і любов, і людська доля», – розповів режисер Дмитро Гусаков.

Тепер не можемо не відзначити унікальне – освіжаюче за своїм складом і смаком – середнє «праліне» коктейлю. Його терпкі нотки додали наші хмельницькі актори, чиї твори добре відомі та високо цінуються громадою. Йдеться про, у хорошому сенсі, «старожилів» театру «Дзеркало» – Ірину Подгурську та Дмитра Пресліцького. Саме ці двоє драматургів не раз презентували публіці власні історії, обрамлені театральною канвою вишуканості та діалогу з суспільно важливими темами.

Своїми задумами в процесі написання та основною лінією сюжету першим поділився з  нами актор та письменник Дмитро Пресліцький, який написав свою частину п’єси майже миттєво. Не обійшлося в сюжеті без ігристого та любові, яка виникає раптово і, на жаль, так само може зникнути:

«Це цілком вигадана історія. Вона, по суті, була написана дуже швидко – буквально «на коліні». Ще коли я отримав дозвіл написати цей фрагмент, я ще не дійшов додому, але вже знав, про що саме писатиму. Я склав невеликий синопсис і перекинув його своїй партнерці по цьому епізоду – Ірині Карнаух. Вона одразу прочитала його й передала режисеру Дмитру Гусакову. Дмитро Сергійович затвердив, і після цього я фактично за один день написав увесь текст. Це було доволі швидко, бо коли пишеш у логіці подій, над якими працюєш, особливо довго роздумувати вже не доводиться. Головне, щоб було смішно, щоб це торкалося людей і щоб вони впізнавали в історії щось зі своїх взаємин, зокрема подружніх. Це зрозуміла історія про чоловіка і жінку, і в ній є багато моментів, які можуть відгукнутися глядачам на рівні психології – наприклад, перекидання почуття провини або спроби його нав’язати іншому. Тобто там є досить тонкі психологічні нюанси. Наш режисер Дмитро Гусаков, своєю чергою, ці моменти підсилив, зробив їх більш виразними, і завдяки цьому вони стали більш «смачними» та комедійно яскравими», – коментує Дмитро Пресліцький.

Про мрію, яка частково ожила і в новелі, і на сцені, розповідає письменниця та акторка Ірина Подгурська. Надихаючись Строппелем, вона зуміла зберегти професійний фокус героїні, водночас створивши по суті унікальну історію про незвичну родину, яка зустрічає Різдво в момент, коли найзаповітніші мрії мають шанс здійснитися.

«Для мене участь у цій постановці починалася саме з новели Строппеля, в якій я грала героїню – балерину Ірену. Це було доволі цікаво, адже в юні роки я теж ходила на балет і навіть мріяла про велику сцену. Проте згодом саме від цього фрагмента – акторського стендапу – ми відмовилися, оскільки він не зовсім вписався в загальну канву вистави. Побачивши, що мій колега Дмитро Пресліцький написав свій епізод, я запропонувала режисеру власну «професійну квоту», і він погодився. Часу було обмаль, тож я дійсно за два дні написала сценку. Оскільки не було можливості довго вигадувати щось складне, я також звернулася до теми балету, але створила ігрову сцену у стилістиці Строппеля, проте значно ближчу до нашого власного контексту й духу. Це історія про родину – чоловіка, жінку та їхню дорослу доньку. Родина вийшла трохи «притрушеною», але по-доброму. Мати мріє танцювати балет і показати свій талант перед друзями, донька прагне «виганяти демонів», а чоловік просто хоче напитися в різдвяну ніч. І, зрештою, я вважаю, що мої герої теж приходять до свого хепі-енду: попри всі суперечки чоловік, жінка і донька таки танцюють – хоч і не зовсім те, що кожен із них планував. Але вони разом, і кожен із них у цьому процесі вийшов зі своєї зони комфорту – і залишився цілком щасливим», – підкреслює Ірина Подгурська.

От ми і з середнім шаром смаку спектаклю «Різдвяний коктейль» розібрались. Залишилась, як то кажуть, «вишенька». І саме тут, за всією цією багатошаровістю, починає вимальовуватися головне – суцільне полотно, яке не існує саме по собі, а народжується з процесу. Найцікавіше у цій історії відбувається не в результаті, а в репетиціях – у тому крихкому, живому стані, коли вистава ще не зафіксована, але вже дихає. Коли з окремих інтонацій, сцен і випадкових відкриттів поволі складається єдине полотно: ще не ідеальне, але справжнє. І в центрі цього руху – режисер.

Дмитро Гусаков у цьому процесі не стоїть осторонь жодної деталі: він переходить із ролі в роль – ось він в образі молодої панянки, яка весело пританцьовує з партнером по сцені, а вже за хвилину підлітка, яка займається чорною магією. Дмитро поринає  із функції в функцію – то  актор, то звукорежисер, то сценограф. Це майже фізичне занурення в матеріал, де межа між «створювати» і «бути всередині створюваного» поступово стирається. «Фігаро тут – Фігаро там» – але за цим жартом стоїть виснажлива концентрація і точність. І саме з цього руху, з цієї постійної перебудови народжується вистава: вона стає щільнішою, чеснішою, внутрішньо зібраною. І в якийсь момент починає звучати як єдине ціле – не як набір сцен, а як досвід, який проживається.

Це і є той рідкісний стан театру, коли техніка вже непомітна, але без неї неможливо дихати. Коли за зовнішньою легкістю стоїть робота, що не завжди має красиві слова, зате має сенс. Ось вона – філігранна, ексклюзивна, збита кров’ю та потом «піна» режисури, на яку розмістять «вишеньку» – емоції і нерв – вже безпосередньо на виставі. Головне – дочекатися.

«Для мене «Різдвяний коктейль» – ще щирі і зрозумілі історії. Історія молодих людей, які зустрічаються лише кілька місяців, і подружжя, що прожило разом багато років та опинилося за крок від розлучення, але знаходить у собі сили зберегти сім’ю. Історія мами, тата і доньки, де саме мама стає рушієм різдвяних подій. І водночас – це історія двох людей, які у Святвечір допомагають одне одному знайти сенс життя й відмовитися від фатального кроку. Це вистава про любов і життя, про сміх і сльози, про минуле і майбутнє. Саме тому її теми виходять далеко за межі свят – вони залишаються актуальними будь-коли. Бо Різдво – це передусім про диво. І хочеться, щоб це диво не обмежувалося кількома зимовими днями, а залишалося з нами значно довше. Можливо, саме тому ця вистава – це і туга за дивом, і нагадування: воно може трапитися будь-якої миті», – підсумовує Дмитро Гусаков.

Щоб  ви не проґавили прем’єру, нагадаємо: вона відбудеться 3 липня о 18.00 в театрі ім. М. Старицького на сцені «Антракт». Квитки на виставу можна придбати, зробивши заздалегідь благодійний внесок у розмірі 200 грн для однієї особи на банку або карту банки 4874 1000 3932 3863.

Зустрінемось там –  у цьому коктейлі мистецтва!

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook