В останню путь провели льотчиків бомбардувальника Су-24М, які загинули на Хмельниччині

Україна попрощалася з бойовим екіпажем фронтового бомбардувальника Су-24М Старокостянтинівської бригади тактичної авіації імені Петра Франка, який трагічно загинув на Хмельниччині. Попри різницю у віці у понад три десятиліття, 55-річний майор Богдан Загорулько та 23-річний старший лейтенант Богдан Бабенко стали злагодженим тандемом, якому довіряли найскладніші вильоти. Командування Повітряних Сил ЗСУ оприлюднило спогади побратимів про льотчиків та хвилини їхнього останнього польоту.

Тандем двох поколінь

Між двома Богданами була різниця у 32 роки — ціле авіаційне покоління. Один формувався за часів класичної авіаційної школи та вважався топовим пілотом-випробувачем країни, інший — народився у незалежній Україні й лише розпочинав військовий шлях. Проте в кабіні фронтового бомбардувальника на швидкості під тисячу кілометрів за годину будь-які відмінності зникали. Досвідчений ветеран та молодий випускник спрацювалися майже миттєво, ставши єдиним цілим.

Як згадують у бригаді, зазвичай бувають екіпажі, які дуже довго «притираються» один до одного, проте ці двоє порозумілися з перших днів. Перед кожним зльотом командир зазвичай підбадьорював штурмана, плескав по плечу та промовляв своє незмінне: «Працюємо!». 16 червня ці слова пролунали востаннє, після чого зв’язок із бортом обірвався. Побратими до останньої секунди вірили, що хлопці змогли витягнути літак або встигли катапультуватися, і до останнього сподівалися почути в ефірі, що вони живі.

Майор Богдан Загорулько: від штурвалу «Мрії» до кабіни «Сушки»

Командир екіпажу, 55-річний майор Богдан Загорулько мав унікальний авіаційний бекграунд. У 1990-х роках він служив у Старокостянтинові та Умані, а на початку 2000-х залишив військову службу та перейшов у випробувальну авіацію заводу «Антонов». Він був провідним спеціалістом, освоїв літаки Ан-148, Ан-158, підіймав у небо Ан-178 та виконував надскладні випробувальні польоти на Ан-22. Богдан Григорович займався обльотом літаків Ан-32, які виготовлялися на замовлення Іраку та Індії, перелітав туди і особисто навчав іноземних пілотів, здобувши серед них колосальний міжнародний авторитет. Саме йому у складі екіпажу довірили вперше підняти в небо новозбудований літак Ан-132, а під час військового параду до 30-річчя Незалежності України Богдан Григорович керував легендарним авіагігантом Ан-225 «Мрія» як другий пілот.

24 лютого 2022 року успішний цивільний авіатор залишив високооплачувану роботу на літаках «Руслан» та мобілізувався як доброволець. Спочатку він брав участь у бойових діях як піхотинець у передових загонах, а згодом повернувся у військову авіацію — в 7-му бригаду тактичної авіації імені Петра Франка. Він перенавчився на складний фронтовий бомбардувальник Су-24М і став для молодих льотчиків батьком та наставником, який ніколи не тиснув авторитетом, а перед польотом спокійно казав:

«Все штатно, хлопці, небо помилок не прощає, але ми сильніші».

Про бойові завдання розказував дуже скромно: «Літаємо поміж дерев, низенько, бо ви ще бачите». Поза службою пілот мав безліч захоплень — тримав власний дельтаплан, їздив на мотоциклі та обожнював сплавлятися на човнах. Особливо друзі виділяють його людяність: він першим без вагань здав кров, коли доньці колеги знадобилася важка операція.

Давній побратим Богдана Загорулька, який пліч-о-пліч пройшов із ним шлях від 90-х років, разом ділив кабіну, орендував житло на ротаціях і спілкувався з ним у день трагедії, згадує хвилини перебування на командному пункті (КП):

«Я був на КП і сам чув, як керівник польотів кричав у радіоефір: “На зв’язок! На зв’язок!”. Тиша. Одразу послали туди, в район ймовірного падіння, літак Л-39. За хвилину чуємо доповідь пілота: “Нічого не бачу… Стовп диму далі”. На КП тиша така, що повітря застигає. Головне питання, яке крутилося в кожного в голові: “Парашути! Парашути є? Хтось бачив куполи?”. Відповідь з борту: “Немає…”. І от тоді ринули сльози. У всіх».

Героя поховали у Фастові, де він мешкав із сім’єю. У нього залишилися дружина Катерина, син та донька.

Старший лейтенант Богдан Бабенко: мрія, перервана на злеті

Штурману екіпажу Богдану Бабенку назавжди залишилося 23 роки. Він був єдиним сином у батьків, їхнім всесвітом та найбільшою гордістю. Хлопець марив небом з підліткового віку і свідомо обрав шлях воїна за покликом серця. Навчаючись у ліцеї №3 міста Богодухів, він упевнено йшов до мети: спочатку закінчив військовий ліцей, а згодом — Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. На фронт, у легендарну 7-му бригаду тактичної авіації, лейтенант потрапив одразу з випускного плацу у 2023 році — в самий розпал великої війни.

Попри молодість, Богдан миттєво увійшов у стрій бойового підрозділу і вражав колег залізобетонною, не по роках дорослою зібраністю та педантичністю. Він був одержимий точністю, годинами просиджував над картами, вираховуючи бойовий маршрут до секунди та враховуючи найменші особливості рельєфу. Завдяки професіоналізму, 23-річний штурман завоював такий авторитет в ескадрильї, що дорослі, досвідчені мобілізовані чоловіки приходили до лейтенанта за порадами та консультувалися під час розбору польотів. У небі він був людиною-кременем, а на землі — світлим і щирим хлопцем, який нікому не міг відмовити у допомозі.

Його близький товариш та командир іншого екіпажу капітан Максим розповів про бойову роботу лейтенанта:

«Богдан зайшов у бригаду в дуже гарячий період і майже одразу полетів на бойові. Страху в його очах я не бачив ні разу. Була легка літакова невпевненість на перших порах, але він з коліс її поборов. Працювати з ним у кабіні було максимально комфортно. Ми з ним відпрацювали по всій лінії фронту, виходили на найрізноманітніші об’єкти, мали купу успішних бойових вильотів. Пам’ятаю, як повернулися з нашого першого успішного удару… Богдан аж світився, емоції зашкалювали, він так щиро пишався, що ми це зробили. Хлопець мав мрію. Він воював як першокласний штурман, але понад усе на світі мріяв бути пілотом і сам тримати штурвал… Не встиг».

Що відомо про трагедію на Хмельниччині

Нагадаємо, військовий літак-бомбардувальник Су-24М 7-ї бригади тактичної авіації розбився 16 червня близько 19:00 під час виконання бойового завдання у небі над Хмельниччиною, внаслідок чого загинули обоє членів екіпажу. Розслідування здійснюють ДБР та Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони. Слідчі встановили, що літак був повністю технічно справним, а інформація з соцмереж про нібито катапультування когось із пілотів виявилася фейком. Перед вильотом обоє військових успішно пройшли медогляд та перебували у відмінному настрої, а їхні особи після аварії були остаточно ідентифіковані за допомогою ДНК-експертизи. Наразі триває службове розслідування Командування Повітряних сил ЗСУ, за результатами якого призначать незалежну авіаційно-технічну експертизу для встановлення точних причин катастрофи.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook