Головна
Новини
Акції протесту на Хмельниччині: від сучасних кадрових спорів до наметів у Нетішині

Акції протесту на Хмельниччині: від сучасних кадрових спорів до наметів у Нетішині

Протест в Україні завжди залишається дієвим інструментом, здатним вилікувати владу від хронічної глухоти.

19 Липня 2026 560

Культура

Останні три дні Україну, включаючи Хмельницький, охопила хвиля акцій протесту через кадрові рішення щодо керівництва Міністерства оборони та відставку Михайла Федорова. Поки суспільство в умовах воєнного стану виборює політичну прозорість на “картонкових” протестах, ми вкотре зазираємо у минуле, щоб згадати, як радикальні пікети змушували місцеву владу діяти миттєво. Порівнюємо сучасні тривоги з подіями 15-річної давнини у місті-супутнику ХАЕС.

Протестна хроніка: від кабінетів Міноборони до наметів у Нетішині

Сучасний інформаційний простір Хмельниччини буквально вирує. Хмельничани вийшли на вулиці після резонансних новин від 16 липня про відставку очільника оборонного відомства Михайла Федорова. Поки українці намагаються вплинути на рішення «президентської квоти» у столиці, ми вирішили погортати старі підшивки газети «Є Поділля» від 28 липня 2011 року. Тоді, півтора десятиліття тому, область сколихнув зовсім інший, але досить показовий протест: у Нетішині в знак відчаю оголосили голодування люди з інвалідністю.

Журналістка Леся Боровець у статті «В Нетішині в знак протесту голодували інваліди-колясочники» описувала, як під стінами міської ради раптово з’явилися намети. Люди, прикуті до візків, вимагали базових речей: елементарного облаштування міської інфраструктури, встановлення пандусів та негайної видачі законних ордерів на житло у гуртожитках для шістьох сімей, які роками перебували у критичних умовах. З 69 нетішинських колясочників на той момент лише дев’ятеро могли самостійно виїхати на вулицю через непристосованість багатоповерхівок та ліфтів.

«Сьогоднішня акція – це тільки початок боротьби за наші права. Влада в місті нічого не робить, усі тільки гризуться між собою, як собаки. Якщо питання не вирішиться, до нас долучаться інваліди з усієї України… І ми голодуватимемо доти, доки не вирішать усі наші питання. Обіцянками нас годують ще з грудня. Прийшов час діяти, а не обіцяти».

Чиновники спочатку намагалися відмахнутися від пікетувальників, запевняючи, що голодуванням нічого не вирішити, а ХАЕС традиційно трималася осторонь муніципальних бід. Проте запеклість мітингувальників та загроза всеукраїнського масштабу акції змусили тодішню керівницю міста Ольгу Омельчук терміново скликати виконком і житлову комісію. Вже до вечора першого дня пікету представники мерії винесли протестувальникам перші два ордери на житло, а на сесії міськради було досягнуто компромісу про виділення решти квадратних метрів.

Ця історія доводить: незалежно від того, чи це великі політичні зрушення у 2026 році, чи локальний побутовий відчай 2011-го, протест в Україні завжди залишається дієвим інструментом, здатним рано чи пізно вилікувати владу від хронічної глухоти.

Архівна публікація • 28 липня 2011 року

В НЕТІШИНІ В ЗНАК ПРОТЕСТУ ГОЛОДУВАЛИ ІНВАЛІДИ-КОЛЯСОЧНИКИ

ВОНИ ВИМАГАЛИ ВІД ВЛАДИ ПОЛІПШЕННЯ ЖИТЛОВИХ УМОВ. ТА ОДРАЗУ ВІДГУКНУЛАСЯ

Минулого тижня в центрі Нетішина на майдані біля міської ради з’явилися два намети. А поруч з ними розташувалися на інвалідних візках протестуючі. Вимагали інваліди небагато: поліпшення житлових умов, побудову пандусів та заїздів на бордюри. А ще – видачі ордерів на житлові кімнати у гуртожитках шістьом сім’ям, які потребують негайної допомоги у вирішенні житлових питань.

У місті нині проживає 69 інвалідів-колясочників, з них лише дев’ятеро мають можливість виїхати на вулицю. Інші живуть на 8-9 поверхах, ліфти та під’їзди не пристосовані до інвалідних візків, тому можливості виїхати на вулицю вони не мають.

За словами організатора акції Ліни Токар, місто-супутник живе гірше, ніж будь-яке віддалене село.

«Сьогоднішня акція – це тільки начало боротьби за наші права. Влада в місті нічого не робить, усі тільки гризуться між собою, як собаки. Якщо питання не вирішиться, до нас долучаться інваліди з усієї України. Тоді наметів буде не два, а кілька десятків. І ми голодуватимемо доти, доки не вирішать усі наші питання. Обіцянками нас годують ще з грудня. Прийшов час діяти, а не обіцяти», – каже пані Ліна.

«У нас є велика проблема з обладнанням бордюрів для інвалідних візків, немає пандусів. Сама Ліна з власної кишені виділяла кошти для закупівлі цементу і спорудження заїздів на бордюри. Навіть у гуртожитках не хочуть нічого переробляти для інвалідів, – розповідає голова Нетішинської громадської ради Валерій Куліковський. – ХАЕС взагалі стоїть осторонь від усіх проблем міста, наче окрема одиниця. А міський голова Ольга Омельчук сказала нам, що голодуванням ми навряд чи чогось досягнемо».

Утім міський голова Ольга Омельчук зібрала термінове засідання виконкому з цього приводу, а потім – житлову комісію. Того ж таки дня, 20 липня, до пікетувальників вийшли представники міськвиконкому та вручили два ордери на житло.

Наступного дня відбулася сесія міської ради, куди завітали й учасники акції. Обидві сторони після кількачасових дебатів пішли на компроміс: було вирішено призупинити акцію протесту до 2 серпня. За цей час влада зобов’язалася вирішити проблему з житлом ще для чотирьох сімей, які потребують негайної допомоги.

• Леся БОРОВЕЦЬ.

З архівів газети “Є ПОДІЛЛЯ”

📜

Більше унікальних історій про минуле Хмельниччини читайте у спеціальній рубриці «Гортаючи старі підшивки» на сайті Поділля NEWS .

Дякуємо за сприяння у наповненні рубрики
Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці.

Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook