Франковий слід на Поділлі: до 170-річчя Каменяра та історії зародження української авіації у Проскурові

Цьогоріч Україна відзначає 170-ту річницю від дня народження Івана Яковича Франка — велетня української думки та слова. Постать Каменяра зазвичай асоціюється з Галичиною, Львовом чи рідними Нагуєвичами. Утім, духовний та родинний спадок Франків нерозривно пов’язаний із Поділлям.

У Хмельницькому пам’ять про великого мислителя увічнена в міському просторі: його ім’я носять вулиця Івана Франка, провулок Івана Франка, а також затишний парк культури і відпочинку імені Івана Франка, де височіє погруддя письменника. Проте мало хто знає, що рідний син Каменяра — сотник Петро Франко — стояв біля витоків української військової авіації, а його ім’я сьогодні гордо носить славетна 7-ма бригада тактичної авіації, що дислокується у Старокостянтинові.

Слово через Збруч: як Іван Франко єднав розділене Поділля

На межі XIX та XX століть Подільський край був штучно розірваний імперськими кордонами: Західне Поділля належало Австро-Угорщині, а Східне (з Проскуровом та Кам’янцем-Подільським) — Російській імперії. Через жорсткий поліційний нагляд Каменяр не мав змоги вільно перетинати річку Збруч, проте подільська тематика посідала фундаментальне місце в його творчості.

Перебуваючи у селах Галицького Поділля (зокрема в Циганах на Борщівщині), Франко записував народний фольклор, вивчав апокрифи та звичаї. У праці «Літературна мова й діалекти» (1907) він стверджував неподільність українського мовного простору:

Книги Франка та ідеї заснованої ним Русько-української радикальної партії та «Просвіти» нелегально переправляли через Збруч, формуючи національну свідомість інтелігенції у Проскурові, Кам’янці, Летичеві та Дунаївцях.

Петро Франко у Проскурові: формування авіації та переговори з Петлюрою

Справу соборності зі зброєю в руках продовжив молодший син письменника — Петро Франко. Співзасновник «Пласту», інженер, письменник і військовий льотчик, він очолив новостворений Летунський відділ Української Галицької Армії (УГА).

Узимку 1918–1919 років Проскурів був найважливішим залізнично-стратегічним вузлом і центром базування повітряного флоту УНР. На місцевому аеродромі та військових складах зберігалося близько 100 літаків колишньої царської армії та німецьких військ. Петро Франко запропонував об’єднати сили УНР і ЗУНР, створивши під Проскуровом спільну авіабазу.

У Проскурові сотник Франко провів результативні переговори з Симоном Петлюрою, а також із генералами Віктором Павленком та Євгеном Мишковським. У результаті галицькі авіатори отримали вагон авіаційних бомб, літаки «Ллойд», пальне, мастила та запчастини. Перельоти були сповнені смертельної небезпеки: поблизу містечка Чорний Острів зазнав катастрофи літак пілота Василя Кавути, чиє тіло останнім ешелоном доправили на Львівщину.

Петро Франко особисто здійснював розвідки в небі над Поділлям, був збитий, потрапив у полон до більшовиків, але завдяки винахідливості втік і повернувся до строю. Восени 1919 року в Проскурові розмістився 4-й бойовий авіаційний загін Армії УНР.

Бойові крила сучасності: 7-ма бригада тактичної авіації імені Петра Франка

Спадкоємність поколінь українських крил має прямий зв’язок із Хмельниччиною сьогодні. Ім’я сина Каменяра носить одне з найбоєздатніших авіаційних з’єднань Повітряних Сил ЗСУ.

Підготовлено за матеріалами Музею історії міста Хмельницького

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook