Ізяслав – одне із найдавніших міст сучасної Хмельниччини

Поблизу нього в урочищі Остроні ще в кінці ХІХ століття під час розкопок виявлено давньоруський могильник. Знаходили археологи тут і кам’яні шліфовані сокири, й інші знаряддя праці доби неоліту. Що ж до заснування самого міста, то його появу на карті давньої Русі у 987 році пов’язують то з іменем князя Володимира, то його дружини Рогніди. Пізніше місто стало удільним володінням їхнього сина Ізяслава.

У 1241 році місто не оминула татарська навала. Постало ж воно з руїн уже в складі  Галицько-Волинського князівства. А з XIV століття Заслав став власністю князів Острозьких, права яких на місто підтвердили грамотами і король польський Владислав Ягайло і великий князь литовський Вітовт. 1466 року на березі Горині князі Заславські (одна з гілок родини Острозьких) заклали замок, навколо якого звели вали та укріплення,  залишки яких збереглися й донині.

У другій половині XV століття власники міста почали перебудову давніх оборонних укріплень. На лівому березі річки Горині з’явилися князівські хороми, обнесені спочатку високою дерев’яно-кам’яною, а згодом повністю кам’яною стіною. З часом оборонні споруди підсилилися контрфорсами, збільшилася кількість бійниць, виросли високі кам‘яні вежі.

У XVI столітті замкові укріплення перебудували: півкруглі стіни замінили кам‘яні ламані мури з амбразурами і наріжними баштами, що значно посилило обороноздатність міста. У наступному столітті Заслав став значним торговельним і господарським центром південної Волині. Тут відбувалися щотижневі базари та щорічні ярмарки, на які з’їжджалися продавці та покупці не лише з Волині. Грамотою польського короля Августа ІІІ у 1754 році місту надано магдебурзьке право.

У місті досить багато архітектурних пам’яток минулих століть. Так, із XVI століття у так званому „Старому місті”, звідки власне й починався сучасний Ізяслав, до наших днів збереглася споруда скарбниці. І хоч навколо неї буяють бур’яни, всередині майже немає сміття, а на вікнах встановлені решітки. Тут же можна оглянути церкву Різдва, збудовану 1823 року. Ця культова споруду збереглася до наших днів у майже первісному вигляду. Чого не скажеш про костьол Івана Хрестителя. Збудований у 1594 році архітектором Я. Мадленою на замовлення князя Заславського Івана IV, він був ущент зруйнований козаками Богдана Хмельницького. У середині  XVІІІ століття князі Сангушки відбудували його. Саме цей костьол тривалий час був усипальницею князів Заславських. Не виключено, що на його території упокоїлася і фундаторка національної святині України Двірецько-Пересопницького Євангелія княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська.

Домінуючою спорудою міста є, звичайно ж, комплекс колишнього монастиря бернардинців, який і нині височіє на високому правому березі Горині. Збудований на початку XVII століття, він був не лише культовою спорудою, але мав і оборонне призначення. У 1925 році були розібрані оборонні башти, засипані численні підземні ходи. З того часу монастир став в’язницею. У цій якості він використовується і нині.

У середині XVIII століття власники Заслава на руїнах замку ХІІІ століття збудували двоповерховий палац, обнесений високим оборонним муром. Центральний фасад палацу прикрасили деталі і колони корінфського ордера. В‘їзд до нього влаштували через довгий критий дворик з аркадами, який мав підйомний місток. Залишки цього архітектурного шедевру можна оглянути і нині.

Єдиний архітектурний комплекс із палацом складав у минулому костьол святого Йосипа, збудований у середині XVІІІ століття відомим італійським архітектором Пауло Антоніо Фонтаною.

Хмельниччина Туристична