Забудовники Хмельницького «підбираються» до Південного Бугу

Поділля, як не дивно, б’є рекорди введення житла в експлуатацію. Не зважаючи на війну, обсяги будівництва подвоїлися у першому кварталі. А чи не відбувається це коштом комфорту мешканців? Коштом зеленої зони?

Те, що забудовники не мають берегів (а ще не бачать берегів річки), зрозуміло всім. Будуються, де можуть. Пригадаймо, до прикладу, сумнозвісний «хмарочос», або, як модно нині казати, небошкряб поблизу поліклініки № 1. Вже, мабуть, понад десятиліття височіє, але не введений в експлуатацію. Не дозволили.

Або котлован напроти міського пляжу біля річки, який теж кілька років очікує або на засипання, або на продовження будівництва. Поблизу річки – житло автоматично набуває елітності та престижності, що впливає на ціну. Тому й забудовується та розбудовується берег Південного Бугу.

Поглянемо на лівий берег. Від вул. Бандери розлігся поблизу річки торговий центр, далі – за містком житловий комплекс наблизився на відстань у метрів сто до ріки.

Просуваємо вниз за течією: між вул. Свободи та Старокостянтинівським шосе до Бугу від Зарічанської суне забудова. Ні, плавні, хащі, борщовик ще залишилися. Й рибалок подеколи можна побачити. Але будівництво впевнено перелізло через стадіон Політехнічного коледжу та поїдає зелену зону.

Далі – між Старокостянтинівським шосе та вул. Трудовою – наразі ще бачимо зелену зону. Але й тут житло вилазить з-під землі, мов гриби після дощу, а будівельники, немов мурахи, повзають дахами та верхніми поверхами.

Забудова й тут наближається до річки. Між тим, якось чулося, що це має бути рекреаційна зона, парк якийсь. Чи почулося – спробували перевірити в міській раді. На жаль, так, ілюзія. Це комунальна власність, яка «може бути використана під улаштування парків, скверів тощо. На даний час розробленого проєкту на улаштування зеленої зони немає».

Тобто може бути використана, а може й ні. Навіть проєкту немає. Хто зна, може, в забудовників вже безліч своїх проєктів-планів на цю ділянку.

Ні, я вірю-сподіваюся, що колись понад річкою таки створять якусь рекреаційну зону. Але кортить, аби був якийсь папірець, де владним рішенням це зафіксоване. Бо комунальна власність – поняття філософське, даруйте, колгоспне щось нагадує. Раптом, якось несподівано, щось там почнуть будувати, як у згаданих на початку матеріалу випадках? Раптом «колгосп» щось передумає та замість парку шандарахне торговий центр чи дачний масивчик? Як вважаєте?