Виставку сучасного текстилю відкрили у Хмельницькому

Гобелени, верети, ліжники, аміґурумі та асамбляжі – ці та інші текстильні вироби з дитинства оточують наше побутове життя. Про мистецьке коріння цих речей та осучаснені артідеї розповідають науковці ХОХМ в межах виставки «Художній текстиль: Еволюція. Від традиції до концепту. 1980-2020-ті.».

Представлені на виставці твори з колекції Хмельницького обласного художнього музею, приватних колекцій та особисто передані художниками для експонування демонструють дійсну еволюцію не тільки технік творення текстильних виробів, а і їх прогресивне і дотичне до викликів часу змістове наповнення.

Всього на виставці експонується 38 творів, які презентують традиції та сучасний погляд на практику вжиткового та художнього текстилю за останні чотири десятиліття. До того ж географія митців охоплює майже всю Україну –  Буковину, Донеччину, Івано-Франківщину, Київщину, Львівщину, Миколаївщину, Черкащину і звичайно Хмельниччину.

Також, варто заначити, що ця виставка є спільний мистецьким проєктом, як продовженням артспівпраці двох музейних установ – Хмельницького обласного художнього музею та Донецького обласного художнього музею (м. Краматорськ).

Кураторка виставка науковиця, мистецтвознавиця Олена Михайловська зауважує, що ця виставка об’єднала в одному просторі не лише майстрів традиційного і сучасного килимарства, але й художників широкого вікового діапазону і професійного досвіду, адже в експозиції представлені, як роботи дитячого мистецького гуртка у селі Прелесне на Донеччині, так і потужні роботи вже визнаних артцариною майстрів.

«Наш музей є послідовним прибічником принципу рівноправного доступу до мистецького життя та можливості самореалізації всіх творчих особистостей, не залежно від віку, досвіду, географії, гендеру, національності, фізичного чи ментального стану, релігійних чи політичних переконань. Адже лише нашим різнобарвним й поліфонічним гуртом ми сильні та цікаві один одному і, сподіваємось, всьому світу.

Сучасний художній текстиль – це і про автентичність, і про унікальність, і про терапевтичні практики, і про технологічні й образотворчі можливості для втілення ідей сучасних мисткинь і митців. Відчути майже на доторк його еволюцію з 1980-х до сьогодення можемо в нашій експозиції – досить камерній, трохи зухвалій, доволі промовистій. Вона об’єднала в одному часі та просторі фігуративні та абстрактні, площинні та об’ємно-просторові, традиційні та концептуальні твори аматорів і професіоналів, мешканців сіл і мегаполісів, початківців і знаних майстрів.» – коментує пані Олена.

Дійсно, експозиція ніби ниткою Аріадни, веде глядача від результатів перших спроб юних майстрів у вибійчано-килимовій техніці, далі продовжується ніби недотканою і випадково-залишеною на ткацькій рамці роботою відомої мисткині і викладачки Надії Борецької. Ще проліт і ми рушимо до доробків студентів ХНУ, які презентують техніку нетканого гобелена, як з великою долею роботи над композицією, кольором і сюжетом. Далі на шанувальника мистецтва чекатиму приклади традиційного ткацтва серед робіт зрілих майстрів – Наталі Паук, Богдана Губаля, Тетяни Мисковець, Володимира Петровського. Впізнавані з дитинства килими, верети, ліжники Косівщини від художниць Катерини Бович, Марії Васитюк, Василини Якимюк та Христини Гавриш.

Подорож виставкою продовжать твори сучасних митців, які поєднують ткацтво не тільки з іншими матеріалам. Роботи Kinder Album, Тетяни Пирог, Андрія Каптаря, Ольги Курської та Єлизавети Обуховською є прямими рефлексіями на день сьогоднішній, його біль і емоційний розпач. Так, два центральні гобелени «Мій рідний пейзаж» та «Кровотеча» художниці Kinder Album осмислюють тему втрати рідної місцини і втрати себе у вимушеній втечі-рятунку. З першого погляду милі іграшки-аміґурумі (*японське мистецтво в’язання маленьких істот або олюднених об’єктів) авторства Тетяни Пирог презентують нам особисті відкриття художниці себе і світу в умовах війни. Її робота ВПО (внутрішньо переміщена особа), як зазначає художниця автопортрет нагадує мімішне створіння яке ховається в банці з-під консервів від оточуючих загроз.

«Автобіографічна робота, зроблена під час перебування у дитячому садочку, облаштованому під біженців із зони бойових дій. Консерви були смачні…» – пояснює свою роботу авторка, яка наразі проживає на Закарпатті.

«Розстріляний гобелен» – так роботу «Роз’ятрення» хмельницького художника Андрія Каптаря вже встигли охрестити перші глядачі, сам же митець зауважує про неї наступне:

«Роз’ятрення – це про війну і про кожного з нас. Цей процес, який не завершується розривом розуміння існування завтра чи емоційною трощею. Це моторошний стан, що проникає до сердець цілих поколінь людей, земель, міст і селищ. Це війна, яка вибуховою силою всеохоплюючого нищення цілить у серця наших митців, прагне знищення мистецтва, культури, викорінення нації. Роз’ятрення після себе залишає «нитки пам’яті» об’єктів і життів, аби мати надію зіткати наше вільне майбутнє».

Головним меседжем цієї експозиції є те, що наша культурна традиція незнищенна навіть війною, адже одразу після вернісажу всі охочі від малого до мудрого мали можливість долучитися до майстерні з килимкової техніки, яку провели науковиці ХОХМ Світлана Непочатова та Оксана Рязанцева. Про її унікальні і сьогоденню необхідність подібних навчальних атракцій, пані Оксана, як завідувачка відділу ХОХМ «Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості у селі Прелесне» зауважила:

«Килимова техніка, безсумнівно, заслуговує на увагу. Особливу чарівність їй надає незвичайна текстура – м’які петельки створюють відчуття теплоти і ніжності. Можливість варіювати довжину петель дозволяє передавати об’єм. Якщо петельки обрізати, то поверхня стає пухнастою. Їх можна також закручувати і робити з різних матеріалів. До цих рукотворів, легких, м’яких й пухнастих – так і хочеться доторкнутися.

Яку б тяжку історію не переживав український народ, в ній завжди залишалося місце для прекрасного. Майстри намагалися не лише зробити корисні, зручні у побуті речі, а й прикрасити їх. В умовах сьогодення кожен в серці мріє про мир, хтось – про повернення додому, до звичного перебігу життя, до відновлення живої комунікації, аби мати можливість отримати нові враження, знання та емоції в музейному просторі… Віримо, що згодом ми знову запросимо всіх відвідати музей Народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне – чарівний куточок нашої Батьківщини!»

Відкрити для себе світ ниткового чарівництва від традиції до сучасного діалогу з сьогоденням можна у ХОХМ протягом місяця.