Проблеми зі здоров’ям часто ускладнюють життя людини. Поганий зір, слух, травми кінцівок – все це обмежує в діях та можливостях. Але є проблема, якій надають не дуже багато уваги – дефекти вимови. А дарма, адже якщо не робити з ними нічого, то можна страждати все життя. Виявляють їх ще в дитячому віці – до 3 років діти починають розмовляти. Загалом, дітей можна поділити на два типи за тим, як вони розвиваються:

• Балакуни – активно проявляють інтерес до навколишнього світу, легко звикають до нового, рано починають говорити та багато питають.
• Мовчуни – більше спостерігають за навколишнім світом, починають розмовляти пізніше, але майже одразу без проблем.

Перші сигнали можуть проявлятись приблизно у віці близько 3 років – якщо малюк не почав говорити. Аби почати усувати дефекти мовлення, спочатку треба виявити причини недуги. Їх можна розділити на дві категорії:

• Вроджені – спадковість, важко проходила вагітність, особливості організму, неправильна будова щелепи.
• Набуті – часті хвороби, занедбаність, хвороби гортані, губ, хвороби кори головного мозку.

Діагностику зазвичай проводять у віці 5-6 років, а до цього часу дефекти вважаються нормальним явищем та можуть виправитись самостійно. До дефектолога варто звертатись в тому випадку, якщо і до 5-6 років дитина так і не почала розмовляти або говорить так, що її важко зрозуміти.

Дефекти мовлення: які існують?

Виділимо найпопулярніші дефекти вимови, які можуть зустрічатись у дітей:

• Дислалія – найпоширеніша проблема, коли людина має чималий словниковий запас, може будувати фрази, але неправильно вимовляє один чи кілька звуків. У малюків часто виникають проблеми з шиплячими звуками та приголосною «р».
• Дизартрія – неправильна вимова усіх груп звуків. Причина криється у недостатній роботі нервів, які пов’язують мовний апарат та центральну нервову систему. З особливостей хвороби виділимо невиразну вимову, порушення голосоутворення, неправильні ритм, темп та інтонація.
• Ринолалія – дефект вимови, який проявляється у порушенні тембру голосу. Часто це проявляється, коли людина говорить «в ніс». Таке може з’являтись в результаті анатомічного дефекту мовного апарату.
• Заїкання – порушення темпу, ритму та плавності мови. Виникає цей дефект через судоми м’язів обличчя.
• Алалія – відсутність мовлення, яку викликає недорозвинення чи ураження мовної області лівої півкулі кори головного мозку. Алалія може бути моторною (коли малюк все розуміє, але не може озвучити) та сенсорною (відсутність розуміння мовлення, повторення чужих фраз, коли щось питають у малечі).
• ЗНМ (загальне недорозвинення мови) – діагноз, коли важко виокремити якусь конкретну проблему. Риси, які виділяються: порушення вимови, ускладненість у розрізненні звуків, незв’язна вимова, неможливість вираження думок.

Ще однією проблемою може бути те, що батьки неправильно вчать своїх дітей, сюсюкаючись чи перероблюючи слова. Дитина починає повторювати за ними та запам’ятовує саме неправильну вимову. Проблеми можуть спричиняти ще інфекційні хвороби, стреси в родині.

Цікаво, що для лікування цих недугів звертаються не лише до логопедів чи дефектологів. Часто причини хвороби пов’язані з проблемою в роботі нервів чи органів мовлення, а тому невропатолог та отоларинголог також є фахівцями, з якими варто проходити курс лікування.

Як виправити чи позбутись дефектів вимови?

Логопед – це надійний варіант, аби покращити вимову, але батьки можуть і самостійно допомогти малечі впоратись із дефектами. Так, це не спрацює з хворобами, де необхідно знати методику лікування, але точно допоможе, якщо дитина просто не розмовляє у віці до 3 років.

• Розмовляйте з дитиною. Здавалось би, що це не має жодного сенсу, але все не так. Вже з перших днів малюк чує голоси, а з 1-2 місяців може реагувати на слова. У віці 1-2 років малеча вже може запам’ятовувати та повторювати почуте.
• Замість мультиків – читання книжок. Хоча мультики є дуже популярним дозвіллям для маленьких дітей, але дитячі книжки можуть бути не менш цікавими, а ще й більш корисними. Завдяки ним розвиваються увага, пам’ять, збільшується словниковий запас.
• Озвучуйте, що ви робите, коли займаєтесь побутовими справами. Поступово дитина запам’ятає, як називаються деякі дії.
• Не кричить на дитину та хваліть її за досягнення. Крик спонукатиме дитину закриватись у собі та блокуватиме частини мозку, які відповідають за мовлення. Водночас похвала від батьків дуже багато означає для малюка, а тому мотивуватиме розвиватись.
• Говоріть з дитиною чітко та уникайте зменшувально-пестливих слів. Коли спілкуєтесь з дитиною, намагайтесь встановити зоровий контакт.

Все це може допомогти навчити дитину або виправити дефекти мовлення просто в домашніх умовах. Проте, якщо це все не допомагає – не зволікайте зі зверненням до лікаря, адже всі ці проблеми краще усуваються ще в дитячому віці!