Хмельниччина – серед 8 областей, де минулоріч розширили програму замісної терапії для наркозалежних. За задумом, участь у цій програмі мала б дозволити мінімізувати розповсюдження ВІЛ (СНІДу) та дати її учасникам шанс повернутися до життя без наркотиків.
Одна з найстарших наркозалежних Хмельницького, яка вже близько 10 років є клієнткою програми замісної терапії, погодилася розповісти про свої враження від вживання синтетичного препарату – метадону.
54-річна Ольга (ім’я змінене) вдягнута недорого, але охайно й навіть зі смаком. В очі кидаються хіба що зіпсовані зуби. А ще – вимучене обличчя з глибокими зморшками. Жінка живе у невеличкому старому будиночку. Крізь відчинені двері у ніс б’є дивний хімічний запах, походження якого можна зрозуміти не одразу. Розмова відбувається на ґанку.
– Пригадайте, за яких обставин ви почали вживати наркотики?
– Почала у 17 років. Мабуть, це була спроба втекти від реальності. Я жила у зовні благополучній сім’ї. Вітчим був у партії, не пив, не курив, і навіть лайки від нього ніхто ніколи не чув. Але у нас… були складні стосунки. Я довго не наважувалася розповісти про це. Мама не знала. Ніхто не знав. Почала вживати наркотики на спір. Завжди думала – це неправда, що не можна кинути.
Всі тодішні наркомани сиділи на опії. Наші наркотики росли на городах. Ми видавлювали з маку молочко.
– У вас були проблеми з правоохоронними органами?
– Три роки я провела на зоні. У Доброводах Тернопільської області. Стаття 309 Кримінального кодексу, пов’язана з наркотиками. Всі ці роки я не вживала. Інші на зоні теж. Там всі ходять, як зомбі. Після повернення на волю знайома затягнула мене у програму замісної терапії. І я досі жалкую, що погодилася.
– Чому ж тоді погодилися?
– Щоб не було спокуси. Тому що колишніх наркоманів не буває. І завжди є ризик повернутися знову. А моя знайома сказала: замісна терапія повністю позбавить залежності від опіатів. Так і сталося. Мені перехотілося вживати такі наркотики на третій день. Натомість відтоді і вже протягом 9 років я залежна від метадону.
– Як би описали вплив метадону на організм?
– Він паралізує нервову систему. Людина робиться зазомбованою. Страждає печінка, легені.
– Як приймають цей препарат?
– Його видають у таблетках. Але насправді так його ніхто не приймає. Всі вводять внутрішньовенно. Тому що перорально він довго не діє. Вени від цього, звісно, псуються. Всі сині. Треба, щоб хтось завжди був поруч, поміг вколоти. До речі, саме так можна пояснити існування наркопритонів.
– Як змінила ваше життя програма замісної терапії?
– Спочатку казали, що програма розрахована на 4 роки. Доза препарату, яку видають, поступово має зменшуватися, щоб наркозалежний міг з часом взагалі зіскочити. Але мені такі випадки невідомі. Одна залежність замінюється іншою. Я прив’язана до прийому препарату.
– Що буває, якщо пропустити прийом?
– Я намагалася перестати приймати. Трималася кілька днів. Але потім з’являються суїцидальні думки. Жити не хочеться.
– Хто, за вашими спостереженнями, найчастіше є учасниками програми замісної терапії?
– Раніше до програми підключали лише наркозалежних з великим стажем. Зараз у ній чимало молодих. Буває, батьки приводять геть дітей. Взагалі у Хмельницькому зараз дуже багато молодих наркоманів. Я їх зразу помічаю. Вони незбалансовані, очі бігають. Не можуть довго стояти спокійно на одному місті. Зараз молодь сидить в основному не на опіатах, як ми колись, а на синтетичних наркотиках, типу амфенатіміну. Від нього руйнація відбувається швидше.
Прощаємося. Наостанок Ольга просить затриматись. На клумбі біля будиночку зриває квіти та дарує на згадку про інтерв’ю. Каже, колись вона вела щоденник, де конспектувала всі відчуття при прийомі наркотиків. Обіцяє: якщо знайде, дозволить опублікувати. Можливо, когось це зупинить…
Коментар фахівця
Всі люди зі залежністю, у дитинстві потерпали від різних видів насильства у сім’ї – до такого висновку дійшла психолог Галина Літвінова. За її словами, якщо батьки ніколи не пояснювали цінності та сенсу життя, дитина вже у старшому віці може намагатися компенсувати внутрішню порожнечу згубними звичками – азартними іграми, алкоголем або наркотиками.
«Наркотики заповнюють життя таких людей ілюзорним сенсом. І жага до суїциду після припинення вживання виникає саме тому, що людина цей сенс втрачає. Всередині у неї пуска. Взагалі у всіх залежних програма на самознищення. За мою практику я тричі мала справу з людьми, що перебували на замісній терапії. І ніхто з них не позбувся своєї залежності, а лише замінив одну залежність іншою. Ще американський психіатр Ерік Берн дійшов висновку: ніщо не допомагає, якщо людина саме цього не забажає».