Фотовиставка, присвячена давнім римо-католицьким некрополям Поділля, відкрилася у Польщі (ФОТО)

У місті в Сохачев (Польща), у Музеї Сохачевського регіону та Бзурської битви, відкрилася фотовиставка, присвячена давнім римо-католицьким (польським) некрополям Поділля. Вона стала результатом  краєзнавчо-дослідницького проєкту «Могили Предків», який реалізується у партнерстві ГО «Україна Інкогніта» та Городоцької міської територіальної громади.

Фотовиставка, присвячена давнім римо-католицьким (польським) некрополям Поділля

У межах проєкту досліджуються всі давні кладовища та позацвинтарні поховання колишнього Городоцького району – українські, польські та єврейські. Його мета – дослідити, зберегти та популяризувати багатонаціональну спадщину Поділля через вивчення старовинних некрополів. Це сприяє не лише глибшому розумінню минулого краю, а й міжнаціональному миру та злагоді – через розкриття культури народів-сусідів, йдеться в матеріалі “Україна Інкогніта”.

Валентин Нищий та Олег Федоров розчищають пам’ятник для фотофіксації.

Амбітний проєкт, що вже давно вийшов на міжнародний рівень, на волонтерських засадах реалізується зусиллями чотирьох ентузіастів: Олега Федорова, Дмитра Полюховича, Валентина Нищого та Ігоря Моцного. Технічне та організаційне забезпечення надає відділ культури, національностей, релігій і туризму Городоцької міськради.

На сьогодні обстежено понад сорок некрополів і позацвинтарних поховань, що охоплюють період від кінця XVI до початку ХХ століття. В процесі обстеження дослідники зробили низку унікальних відкриттів:

  • Виявили мацеву початку XVII ст. з найстарішим в Україні (а можливо, і в Європі) зображенням Стіни Плачу в Єрусалимі.
  • Знайшли позацвинтарне (на селянському городі) поховання змішаної україно-польської родини, яка загинула під час епідемії 1770–1771 років. Це архаїчний «козацький» хрест із написами церковнослов’янською та польською мовами, що містить не лише епітафію, а й унікальні свідчення про політичну та релігійну ситуацію того часу. Аналогів такому пам’ятнику в Україні немає.

Результати експедицій висвітлено у понад півсотні публікацій у регіональних, загальнонаціональних та закордонних медіа. Створено три фотовиставки: єврейську, інтернаціональну (що охоплює всі типи некрополів) та римо-католицьку – саме вона представлена в Сохачеві.

Цікаво, що до виставки увійшли світлини як польських, так і українських кладовищ. Це пояснює начальник Відділу культури Городоцької міськради Олег Федоров:

«Національні культури Поділля розвивалися не у вакуумі, – розповідає дослідник. – Кожна культура вбирала щось у себе від інших і, одночасно, впливала на сусідні. Наприклад, в Городку маємо мацеву XVIII ст.  прикрашену геральдичним польським орлом, скопійованим, ймовірно, з монети. А на православному цвинтарі в селі Куманів – кам’яні хрести з римо-католицькими символами. І навпаки: в Сатанові, на польському цвинтарі нами знайдено хрести, виконані в українській православній традиції, але з польськими епітафіями. Один із таких хрестів – з двома цвяхами на ногах Спасителя – зображено на афіші виставки. Хоча для католицької традиції мав би бути один».

Хрест з Куманова

Історію «україно-польських» надгробків ХІХ століття прокоментував Дмитро Полюхович, координатор проєкту від ГО «Україна Інкогніта»:

«Що українці без проблем використовували надгробки у польському “дизайні”, а поляки –  в українському, яскраво свідчить про відсутність релігійної чи національної ворожнечі. Люди купували готові пам’ятники у майстрів і не переймалися їх “неканонічністю”. Бо Спаситель – один для всіх. Якби відносини між спільнотами тоді були би хоч трішечки ворожими, то такого толерування ми би не спостерігали. Насправді українці і поляки у нас жили дружно. І це важливо акцентувати сьогодні».

Фотовиставка – подарунок Городка місту-побратиму Сохачеву. Міста мають побратимські зв’язки понад три десятиліття. Виставка не лише показує цікаву грань історії Городоччини, але й демонструє повагу до польської складової краю, зміцнюючи українсько-польську дружбу.

«Виставка, представлена в Сохачеві, не лише демонструє зразки прекрасного сепулькрального мистецтва (мистецтво влаштування місць поховання та кладовищ – ред.), а й свідчить про історію, яка є спадщиною двох народів – польського та українського, – прокоментував Радослав Яросінський, директор Музею Сохачевського регіону та Бзурської битви. – Покинуті та занедбані цвинтарі, у тому числі й польські – привернули увагу команди українських дослідників, які виконали надзвичайну роботу – задокументували та проаналізували величезну кількість надгробків, розкиданих по цвинтарях, де поховані поляки. Їхня робота – це не просто наукова справа, це неймовірно цінний, дружній жест до своїх минулих і теперішніх сусідів, чию спадщину вони вирішили зберегти».

Виставка в Сохачеві буде демонструватися ще кілька місяців. Кожен, хто побуває в цьому місті, зможе її побачити.

А проєкт «Могили Предків» триває. Найближчим часом заплановано нову експедицію:

«Нещодавно ми дізналися про три старовинні кам’яні хрести, чо стоять  в одному з лісових масивів, – каже Дмитро Полюхович. –  Ймовірно, це поховання жертв епідемій: або чуми XVIII століття або холери 1830-1831 років. Треба з’ясувати. Можливо, там колись був хутір, жителів якого викосила хвороба. Не виключено, що це можуть бути свідчення давніх воєн».