Наталія Кошай: «Немає жодного виклику, який би не могла подолати Коаліція 1325»

Наталія Кошай – громадська активістка, медійниця та керівниця громадської організації «Подільський діалог». Голова організації, яка реалізує проєкти підтримки жінок, внутрішньо переміщених осіб та активних громадян, зокрема у сфері інформаційних та комунікаційних кампаній. Також є медійницею в громадській організації «Захист – об’єднання волонтерів», активно висвітлює діяльність волонтерських та благодійних ініціатив, підтримує розвиток громадянського суспільства та просування гендерної рівності.

А ще Наталя – активна учасниця Коаліції 1325, яка пройшла весь шлях від її зародження на Хмельниччині і до сьогодні. Про досвід, виклики, особисті здобутки та уроки, отримані в межах діяльності Коаліції “Хмельниччина 1325”, поговорили з молодою активісткою.

Що стало для вас ключовим мотивом приєднатися до Коаліції 1325? Як цей вибір вплинув на вашу громадську чи професійну діяльність?

Ще з підліткових років мене цікавила громадська та політична діяльність. Це не дивно, адже саме у той період в Україні відбувалися Помаранчева революція та Революція гідності — події, які не могли залишити байдужими активних громадян. Після завершення навчання в університеті за спеціальністю «політологія» я повернулася до рідного міста і свідомо шукала можливості для розвитку у громадському житті.

Завдяки Революції гідності я познайомилася з великою кількістю активних жінок, які тільки починали об’єднуватися у спільноти. Саме тоді я зустріла Тетяну Баєву, яка продемонструвала мені, що громадські організації можуть діяти потужно — відстоюючи права жінок та розширюючи їхні можливості. Я брала участь у кількох масштабних проєктах, до яких мене запросили. Це захоплювало і мотивувало мене продовжувати діяти у цьому напрямку. Паралельно я займалася політичною діяльністю, зокрема брала участь у виборчих кампаніях.

Коли офіційно була створена Коаліція 1325, я одразу до неї приєдналася. На той час я активно працювала у журналістиці, і мене найбільше цікавила можливість поширювати інформацію про діяльність коаліції. Це було щось нове й важливе не тільки для учасниць, а й для суспільства в цілому. Інформування людей про цю роботу здавалося мені надзвичайно потрібним.

Озираючись назад, я бачу, що цей вибір став переломним. Моя участь у Коаліції відкрила мені доступ до знань про міжнародні документи, діяльність громадських організацій, які захищають права жінок, та роботу міжнародних фондів. Водночас я бачила конкретний результат на місцевому рівні — жінок, які не обмежувалися гучними заявами, а реалізовували реальні проєкти, що покращували життя громади.

З початком повномасштабного вторгнення моє життя докорінно змінилося: я повністю занурилася у волонтерську діяльність, яка згодом трансформувалася у ще активнішу громадську позицію. Я остаточно переконалася, що зміни в державі починаються з кожного відповідального та небайдужого громадянина. Відтоді я все активніше долучалася до різних проєктів, конференцій, форумів, поглиблювала знання про Національний план з виконання Резолюції 1325, Стамбульську конвенцію та міжнародні документи Ради Безпеки ООН. І щоразу коло жінок та організацій, які працювали у цій сфері, розширювалося, стаючи частиною мого життя.

Як ви потрапили до Коаліції «Хмельниччина-1325»? Що нового дала вам участь у ній?

Мене запросили на один із заходів громадської організації «Подільський центр «Гендерна рада». Це був саме той захід, на якому обговорювалося створення Коаліції. Тоді в Україні тривала потужна інформаційна кампанія, спрямована на підтримку жінок у секторі безпеки й оборони. Я активно долучалася до її поширення, адже вже тоді особисто знала багатьох із цих жінок. Вони впроваджували реальні, якісні зміни у своїх структурах — і для мене було важливо підсилювати їхні голоси.

Участь у Коаліції стала для мене відкриттям: я усвідомила, наскільки масштабною і вагомою може бути роль жінок в Україні. Ідеться не лише про традиційні сфери на кшталт освіти чи соціальної роботи, а про серйозні рішення на рівні сектору безпеки та оборони. Жінки, яких я бачила поруч із собою, приймали відповідальні рішення, діяли впевнено, конкурували з чоловіками у тих сферах, які раніше вважалися «винятково чоловічими».

Саме цей досвід дав мені натхнення йти далі. Коаліція стала тим середовищем, яке підштовхнуло мене на сміливі кроки — зокрема, на створення власної громадської організації. Це був спосіб не лише реалізувати власні ініціативи, а й підсилити Коаліцію новим ресурсом і додатковим майданчиком для змін.

Які ініціативи чи проєкти в межах коаліції вам найбільше запам’яталися? Чому саме вони стали для вас значущими?

Серед багатьох ініціатив у межах Коаліції 1325 найбільше мені запам’яталися два проєкти, які стали для мене особисто знаковими.

Перший — це створення «зеленої кімнати» у місті Хмельницькому. Цей проєкт був особливим ще й тому, що саме я за підтримки Лесі Стебло та Тетяни Баєвої писала проектну заявку. Перед тим наша команда відвідала Рівненську область, де вивчала досвід створення подібного простору. Повернувшись, ми буквально «загорілися» ідеєю зробити таке місце у Хмельницькому. І нам це вдалося: ми створили перший у місті спеціалізований простір для опитування постраждалих від насильства за ознакою статі або насильства, пов’язаного з військовим конфліктом. Простір було забезпечено необхідним обладнанням, і він почав працювати. Для мене це стало підтвердженням того, наскільки важливою є наша діяльність у сфері протидії гендерно зумовленому насильству. Я щиро вірю, що ця «зелена кімната» допоможе багатьом постраждалим.

Другий проєкт, який став значущим особисто для мого розвитку, — це інформаційна кампанія та відкриття хабу гендерної просвіти на базі навчально-методичного центру ДСНС у Хмельницькій області. У межах цієї ініціативи я виступала вже не як учасниця, а як тренерка з гендерної просвіти. Ми провели понад 20 освітніх заходів для різних аудиторій, і цей досвід став для мене справжнім поштовхом до професійного зростання. Я відчула, що можу не лише вчитися сама, а й передавати знання іншим, формуючи експертність у цій темі.

Обидва ці проєкти стали для мене підтвердженням того, що участь у Коаліції дає можливість робити реальні зміни — як у житті окремих людей, так і в розвитку цілих інституцій.

З якими викликами ви зіштовхнулися під час участі в роботі Коаліції? Що допомогло їх подолати?

Насправді я вважаю, що немає жодного виклику, який би не могла подолати Коаліція 1325. До її складу входять потужні громадські організації, які навіть на перших етапах своєї діяльності змогли працювати з жінками ефективно та результативно. Для мене знаковим моментом стало те, що всі організації, які входять до коаліції, не лише змогли адаптуватися до умов повномасштабного вторгнення, а й об’єдналися для підтримки жінок у приймаючих громадах.

Це дало можливість допомогти сотням, а то й тисячам внутрішньо переміщених жінок, які приїхали на Хмельниччину. При цьому організації, що входять до Коаліції, не обмежувалися гуманітарною допомогою: вони активно працювали та продовжують працювати в напрямку реінтеграції внутрішньо переміщених осіб, а також підтримки жінок-ветеранок та жінок-військовослужбовиць.

Саме ця здатність діяти ефективно навіть у кризових умовах є, на мою думку, найбільшим показником сили та результативності Коаліції 1325. Вона довела, що об’єднання досвідчених і відданих своїй справі організацій здатне не лише долати виклики, а й створювати системні зміни для суспільства.

Який досвід у власному розвитку ви здобули? Який вплив це мало на вашу діяльність та на зміцнення Коаліції 1325?

Ще у 2023 році я проходила навчання в Академії жіночого лідерства, організованій за підтримки Українського жіночого фонду. У межах Академії була можливість отримати підтримку для створення власної громадської організації. На той час я ще не до кінця розуміла, для чого мені потрібна власна організація, адже я активно працювала як членкиня організацій колег та здобувала досвід у спільних проєктах.

У 2025 році Академія приїхала до мого рідного міста Хмельницький. Оскільки я вже пройшла навчання та не могла долучитися до нього вдруге, участь в Академії взяла моя колега Олена Лямзіна, з якою ми давно співпрацюємо у сфері журналістики. Після одного з тренінгових днів ми обговорили ідею створення організації, яка б поєднувала наш досвід у сфері інформаційних та комунікаційних кампаній. Після завершення Академії ми разом заснували громадську організацію «Подільський діалог» та за підтримки Українського жіночого фонду реалізували перший проєкт «Сила поруч: жінки, які тримали тил».

У межах цього проєкту ми проводили психологічні зустрічі з дружинами військовослужбовців та жінками-військовослужбовцями, організовували виїзні ретритні зустрічі за містом, а також записували інтерв’ю та відеоподкасти з учасницями. Нам вдалося задокументувати вісім історій в інтерв’ю та відеоподкастах, щоб сила та життєвий досвід цих жінок надихали інших. Проєкт офіційно завершено, але ми з командою домовилися продовжувати роботу з висвітлення історій сильних жінок Хмельниччини, громадських активісток, волонтерок та представниць сектору безпеки й оборони.

Цей досвід став для мене особистісним та професійним проривом. Я спробувала себе у ролі голови громадської організації, отримала безцінний досвід у реалізації власних ініціатив та плануванні розвитку організації. Водночас наша діяльність зміцнила Коаліцію 1325, адже ми продовжуємо працювати в тематиці, яка є ключовою для неї: підтримка жінок, посилення їхніх можливостей та активна участь у процесах змін у суспільстві, особливо в повоєнний час.

Які головні уроки та висновки ви зробили для себе завдяки участі у Коаліції 1325 та створенню власної громадської організації? Як ці уроки впливають на ваші подальші плани та діяльність?

Мої головні уроки та висновки стали особливо зрозумілими під час однієї з розмов з учасницею мого першого проєкту. Вона сказала фразу, яка стала для мене ключовою: «Жінці для підтримки потрібна жінка». Ці слова про силу сестринства, про те, що жінки не є конкурентками одна одній, а партнерками, які разом можуть реалізовувати великі проєкти та змінювати життя у громадах і в державі загалом.

Це усвідомлення стало моєю основною мотивацією. Я бачу його й у роботі Коаліції «Хмельниччина-1325»: членкині різних організацій – це не просто партнерки в окремих проєктах, а люди, які мають спільні цінності та світогляд. Ми часто реалізовуємо благодійні та волонтерські ініціативи, і я щиро радію, що працюємо на одній хвилі.

Це дійсно про силу сестринства – про здатність підтримувати одна одну, руйнувати стереотипи та розвивати правильні цінності, які є фундаментом для розвитку громад та суспільства.

Читайте також: Тетяна Баєва: «Я бачу свою місію у розбудові жіночого руху на Хмельниччині»

Матеріал підготовлено в рамках реалізації комунікаційної кампанії щодо локалізації НПД 1325 та діяльності Коаліції «Хмельниччина 1325», що фінансується МБФ «Український жіночий фонд», за підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів та Канади та за сприяння Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики.