Скульптуру про рух до спасіння свободою представили у Хмельницькому (ФОТО)

Напередодні у Хмельницькому обласному художньому музеї відбувся вернісаж меморіальної виставки визнаного митця України та Грузії, майстра художньої кераміки, живописця Гії Міміношвілі.

В межах відкриття музейники презентували громаді та гостям одне з останніх поповнень колекції ХОХМ – скульптурний об’єкт «SACRIFICE» (жертва, жертвування) митця Гії Міміношвілі, який народився, виріс та здобув професійну освіту у близькій нам Грузії, але з 1993 року обрав за другу батьківщину собі саме Україну.

Представлений скульптурний об’єкт — твір «SACRIFICE» — виконаний автором із шамоту у техніці дров’яного випалу, щедро увінчаного попільними поливами протягом 2020–2023 рр. На превеликий жаль, сам художник Гія Міміношвілі відійшов у вічність рівно рік тому — 6 лютого в Києві. Твір, після експонування у меморіальній виставці «Вершник у часі», яка відбулася в Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська», до колекції Хмельницького обласного художнього музею був переданий родиною митця влітку минулого року.

Як зауважує кураторка меморіальної виставки, завідувачка науково-експозиційного відділу ХОХМ Антоніна Мельничук, особливо важливо сьогодні поширювати знання про мистецтво художників, які свідомо обрали для себе не тільки царину арту, а й українську землю для творення, навіть якщо ці митці вже покинули світ живих:

«Життя митця не закінчується фізичною смертю, воно продовжується у його творчості, яка, долаючи буремні часи, набирає нових обрисів та стає невід’ємною частиною історії мистецтва. Продовжує жити у дітях, спогадах та сенсах, які він так уміло закодував у своїх творах. Продовжить жити в українських музеях, які, попри всі виклики, пов’язані з війною, продовжують працювати задля збереження та популяризації культурної спадщини, яка належить народу України», — зазначає кураторка Антоніна Мельничук.

Гія Міміношвілі народився в Грузії, навчався на відділі монументальної кераміки Тбіліської академії мистецтв. Вже 1987 року отримав диплом кінофотофакультету Тбіліського політехнічного інституту. Життя та творчий шлях пана Гії — яскравий приклад поліетнічності сучасного українського мистецтва, яка набуває барв й відтінків розвитку саме через поліфонічний досвід і культурні традиції тих народів й етносів, які обрали Україну простором для творення.

Знаний український мистецтвознавець Орест Голубець так характеризував творчість пана Гії Міміношвілі:

«Художник свідомо, навіть дещо брутально обмежував себе у пластично-виражальних засобах, невтомно прямуючи до певних мінімалістичних схем. Такі обмеження спонукали до винахідливої просторової гри, що вповні відповідала його іронічно-філософському способу сприйняття навколишнього світу».

Тож і експонований у ХОХМ твір вкотре доводить твердження дослідника українського арту. Адже ми бачимо перед собою скульптурний об’єкт, який тяжіє до стилю кубізму та максимального просторового спрощення, в той самий час являючи нам глибоку метафору та рефлексію на найвідоміший біблійний сюжет — розп’яття та воскресіння Ісуса Христа.

На жаль, художник за життя не встиг дати авторську інтерпретацію багатогранності сенсів твору, тому, за словами кураторки Антоніни Мельничук, ця можливість до особистого трактування повністю відкрита. Крім того, музейники отримали від родичів митця дозвіл на вільне експонування скульптури.

Перед глядачем постають дві декоративно геометризовані, продірявлені цвяхами розп’яття стопи Христа. Тим самим виникає пряме розуміння, що ми з точки зору глядача спостерігаємо час, коли Спаситель вже звільнився від земного життя і готовий полинути у Небеса, взявши на себе плату за всі людські гріхи.

Як зазначила на вернісажі кураторка Антоніна Мельничук, інші роботи Гії Міміношвілі з цієї серії зображають стопи Ісуса Христа ще з вбитими цвяхами — на відміну від цієї роботи. Тож можемо зробити висновок, що переданий у колекцію твір несе характер свободи і волі, за яку направду потрібно заплатити велику ціну — життя…

На завершення зазначимо, що велику частину свого життя художник Гія Міміношвілі присвятив викладанню гончарства; з усіх своїх учнів особливо любив ділитися секретами майстерності з дітьми. Член Національної спілки художників Грузії (1985), Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1994). Учасник всеукраїнських виставок, свої майстерки проводив безкоштовно, бо вірив у потрібність цього ремесла і майбутнє українського мистецтва.

Щиро рекомендуємо цю моноекспозицію до перегляду, роздумів і власних рефлексій.