Зухвалі втечі на Хмельниччині: тунель під СІЗО та стрибок з 14-метрової стіни
Історія Хмельниччини закарбована не лише в архітектурі театрів чи затишку парків, а й у суворих обрисах столітніх тюремних мурів. Високі паркани, колючий дріт та озброєна варта створюють ілюзію неприступності, проте історія знає випадки, коли жага до волі виявлялася сильнішою за будь-які засуви.
Сьогодні, гортаючи сторінки історії Хмельниччини, ми знову звертаємося не до бібліотечних підшивок, а до дописів у соцмережах та публікацій в онлайн-медіа. Бо, з досвіду, там також можна знайти багато цікавого. Джерелами інформації цього разу виступають офіційна сторінка ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» та розслідування ютуб-каналу «Є Питання».
Хмельницький «Шоушенк»: підкоп під стіни СІЗО
Історія Хмельницького СІЗО налічує понад двісті років. Весь цей час тюремний замок вважався абсолютно герметичним. Аж поки у 1981 році двоє рецидивістів не вирішили довести протилежне, влаштувавши втечу, яка за сюжетом могла б позмагатися з легендарним твором Стівена Кінга.
Якщо Енді Дюфрейн у «Втечі з Шоушенку» роками пробивав шлях маленьким молотком, то хмельницькі в’язні діяли швидше та нахабніше. Скориставшись втратою пильності варти, вони почали рити тунель прямо з підлоги камери на першому поверсі одного з режимних корпусів.
Коли підземний лаз був готовий, настала вирішальна ніч. Щоб протиснутися крізь вузький і брудний прохід, втікачі повністю роздяглися. Вони подолали охоронювану зону під землею і буквально «випірнули» на волю в районі сучасного торгового центру у середмісті.
Втеча спричинила ефект бомби. Було задіяно всі спецпідрозділи, а злочинці, відібравши мотоцикл у випадкового перехожого, намагалися залягти на дно в кар’єрах поблизу Грузевиці.
Втікачів затримали за кілька діб, але наслідки для системи були нищівними: всю зміну варти звільнили, а шанованого офіцера-майора, якому до пенсії лишалося пів року, розжалували до рядового, що призвело до важкого серцевого нападу. Цей випадок назавжди змінив систему охорони ізолятора, змусивши модернізувати кожен засув.
«Стрибок віри» в Ізяславі
Якщо в Хмельницькому втікали під землею, то в Ізяславі, у славнозвісній Замковій виправній колонії №58, відомій як «Білий лебідь», в’язень обрав шлях через небо.
Ця установа розташована в будівлі монастиря бернардинів XVII століття. Тут відбувають покарання «довічники» та найнебезпечніші злочинці. Сама архітектура монастиря з його низькими стелями та метровими стінами є формою психологічного тиску. Проте у березні 2025 року 25-річний засуджений за замах на вбивство здійснив неможливе.
Маючи надзвичайну фізичну підготовку, він зміг вибратися на дах і стрибнути з 14-метрового муру. Від удару об землю чоловік знепритомнів, але вже за 10 хвилин прийшов до тями й розчинився в нічних вулицях Ізяслава.
Його розшукали вже наступного дня, але цей «стрибок віри» став першою успішною втечею з ізяславського «Монастиря» за останні 60 років.
Скарби під ногами
Історія ізяславської в’язниці приховує не лише втечі, а й справжні таємниці. У 1970-х роках під час будівництва фундаменту в’язні-копачі знайшли дві великі скрині з церковними коштовностями. Скарби негайно вивезли до Москви, а легенди про підземні ходи, що ведуть від монастиря до річки Горинь, досі розбурхують уяву краєзнавців.
Також існує версія, що саме в цих стінах почали писати Пересопницьке Євангеліє — головну книгу країни. Так, в одному просторі переплелися святість і гріх, духовна спадщина та розпач тих, хто намагається вирватися на свободу.
Ці історії нагадують нам: старі мури бачили набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. І хоча сучасні системи відеоспостереження зробили втечі майже неможливими, пам’ять про «тунель 1981-го» та «стрибок віри 2025-го» залишається частиною кримінальної міфології Хмельниччини.
Читайте також: Від кімнати в офіцерському зібранні до сучасного інформаційного центру: історія головної бібліотеки Хмельниччини