У Шепетівці вирішили перенести День міста

День міста Шепетівки відтепер будуть святкувати влітку, а не восени. Відповідне рішення прийняли на сесії міської ради.

Як розповіли у міській раді, з 1994 року День міста святкувався в останню неділю вересня, однак це рішення не було підтверджене документально, а також не було посилань на історичні події чи факти. Зібравши деякі документи в архівах, міськрада прийняла рішення про встановлення дати святкування Дня міста Шепетівки саме на другу неділю червня, зокрема беручи до уваги Інвентар Заславського повіту від 12 червня 1631 року та рішення Шепетівського окрвиконкому від 12 червня 1923 року.

З огляду на те, що в історії міста, було ряд визначальних подій, які вплинули на його історичний розвиток, та на підставі виявлених (знайдених) документів, наукових статей, логічною датою святкування Дня міста була б дата його заснування, однак на сьогодні, на жаль, історикам, краєзнавцям ця дата достеменно не відома.

Навіть на сьогодні, час заснування міста доволі дискусійне питання. Здебільшого у краєзнавчих дослідженнях точкою відліку слугує 27 червня 1594 року — яка на 1993 рік була відома, як перша письмова згадка про Шепетівку як населений пункт. В «Отрывке из Кременецких гродских и земских книг» вказано, що село Шепетівка, як і Судилків, належали купцю Андрію Ждярському й входили до Кременецького повіту Волинського воєводства. Друга письмова згадка про Шепетівку датується 1 вересня 1594 року, з’явилась вона через негативну складову. В «Архиве Юго-Западной России» описано факт крадіжки в млині, який знаходився в селі Шепетівка.

Ці документи довго вважалися першою письмовою згадкою про Шепетівку. Очевидно, спираючись на ці джерела, рішенням сесії Шепетівської міської ради було прийняте рішення «Про святкування 400-річчя з Дня заснування міста Шепетівка». Відповідно до рішення датою заснування міста вважати 24 серпня 1594 року. Приймаючи це рішення, дата заснування міста була визначена довільно без будь-якого обґрунтування.

Відповідно до надісланого Виконавчим комітетом Шепетівської міської ради запиту №01-30/2757 від 23 серпня 2018 року до Національного архіву міста Кракова надійшов лист-відповідь за № 6343.1.2018 від 21 вересня 2018 року, у якому вказано, що одна із перших згадок про місто Шепетівку датується у документах архіву 1587 роком, тобто на сім років раніше, ніж офіційна згадка. Хоча, можливо, і ця дата не є остаточною і потребує подальшого дослідження. Нагадаємо, що мова йде про письмову згадку, а не день заснування міста.

Окрім цього, в історії Шепетівки є немало знакових подій та фактів, якими би мали за честь пишатися як українські, так і європейські міста. Не кожне місто в Україні чи Європі отримало статус Магдебурзького права.

Так, відповідно до запиту Виконавчого комітету Шепетівської міської ради у відповіді Інституту історії України Національної академії наук України №123/205 від 21 березня 2018 року говориться, що у 1619 році Шепетівці було надано Магдебурзьке право. Цим самим було надано статус міста. Однак, на сьогодні сам текст привілею на Магдебурзьке право від 1619 року не знайдено (скоріше за все, як твердять науковці, він не зберігся), але не викликає сумніву той факт, що це право функціонувало, що засвідчує Інвентар міста від 12 червня 1631 року, в якому зазначається, що воно було осаджене 12 років тому і є згадки про міських урядників, що вказує на наявність магдебурзького права. Документ зберігається у Краківському воєводському архіві: Archiwum Narodowe w Krakowie, Dzial na Wawelu, Archiwum Sanguszkow, nr 64/11, k. 34.

Цю дату на основі досліджень історичних документів підтверджує у своїй праці «Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст.» львівський історик Андрій Заєць.

Наступний привілей з наданням місту Шепетівка Магдебурзького права був повторно підтверджений у 1754 році. Так, 17 грудня 1754 року король Август ІІІ Фрідріх, на прохання князів Сангушко, надав підтвердження Магдебурзького права місту Заславу. І саме в цьому привілеї зазначається, що за прикладом Заслава, таке ж саме «німецьке право» (Магдебурзьке право) надається й іншим давнім містам Заславського князівства — Білогородці, Славуті, Шепетівці та Красному Корцю, які дуже постраждали від козацьких нападів. Зокрема, у документі говориться: «Повідомляємо, що вище згадані міста Білогородка, Славута, Красний Корчик та Шепетівка з їх мешканцями, а також усі їх мешканці в даний час, в межах своєї юрисдикції, а не іншої, отримують німецьку магдебургію з усіма прерогативами та свободами, за зразком міщан Заслава, з вище зазначених причин отримують привілей на місто та міський суд, а також на міську торгівлю». 

У 1866 році Шепетівка отримує статус волосного центру Волинської губернії. До складу Шепетівської волості входило 13 сіл.

Навесні 1923 року в радянській державі була проведена адміністративно-територіальна реформа — запроваджено районний поділ, створено райвиконкоми. У березні 1923 року містечко стало центром округу. До Шепетівського округу входило 14 районів: Антонінський, Базалійський, Ганнопільський, Грицівський, Ізяславський, Красилівський, Ляховецький, Плужнянський, Полонський, Славутський, Судилківський, Теофіпольський, Шепетівський.

12 червня 1923 року рішенням Шепетівського окружного виконавчого комітету №36  містечко Шепетівка було перейменовано на місто.

Центральною адміністративно-територіальною комісією при ВУЦВКУ було прийняте наступне рішення: «Визнати, що м. Шепетівка більшою мірою відповідає окружному центру, чим м. Ізяслав, оскільки місто Шепетівка знаходиться в центрі округи, на перехресті двох залізниць, які зв’язують його з периферією округи. В той час, коли місто Ізяслав знаходиться на залізничній вітці. Розташування м. Шепетівки, яке має крім того поштовий та телефонний зв’язок, створює сприятливі умови для адміністрування.

З другого боку, зосередження в географічному центрі, в якому знаходиться місто Шепетівка, кооперативних, державних та приватних торговельних підприємств, які вже мають зв’язок з поза губернськими центрами, має наслідок поліпшення крамом та продуктами промисловості районів та села. Крім того в місті Шепетівці є промислово-заводські підприємства, себто: найбільш крупна цукроварня, 2 деревообробні заводи, товарний млин, 3 шкірзаводи та інші. В Шепетівці будується 11 одноповерхових та двоповерхових помешкання, які до осені будуть закінченні, а тому перенесення окружного центру в м. Ізяславль, де немає необхідних помешкань для розміщення установ, є недоцільним».

Переведення Шепетівки з розряду містечок у місто, знаходження в ній окружного центру, безумовно сприяло її соціально-економічному та культурному розвитку. Так відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 3 жовтня 1963 року місто Шепетівку Хмельницької області було віднесено до категорії міст обласного підпорядкування та передано у відання Хмельницької обласної (промислової) Ради.