ТОП-10 місць, які варто побачити в Кам’янці-Подільському

Кам’янчани щиро вірять: якщо турист приїхав до Кам’янця, але не побачив Старий замок, надгробок Лаури Пшездзецької та монаха з кошиком, то він тут і не був. Але… Кам’янець-Подільський музей заповідник зібрав 10 місць, які варто відвідати.

1. Візитівкою Кам’янця-Подільського, безперечно, є Старий замок. Розташований на скелястому мисі з південно-західного боку Старого міста. Потужний оборонний вузол на в’їзді в місто по головній дорозі через міст над вузьким перешийком каньйону Смотрича споруджувався протягом XIV–XVIII ст. на основі давньоруських укріплень кінця ХІІ–ХІІІ ст. та складається з 13 веж.

2. Унікальне у світовій архітектурі поєднання мінарету, увінчаного фігурою Діви Марії, та діючого християнського храму. Саме в приміщенні кафедрального костелу св. апостолів Петра і Павла (ХV–ХІХ ст.) з 1672 року, після захоплення міста турками, діяла головна мечеть міста. Побудований мінарет за класичною для Османської імперії схемою, тому має вигляд циліндра, який дещо звужується до верху. Його висота становить 27 м, а 136 гвинтових сходинок дозволяли піднятись на балкон. Після того, як 1699 р. поляки відновили свою владу над Поділлям, мечеть перетворили на костел, а на вершині мінарету встановили дерев’яну скульптуру Божої Матері. У 1756 році її замінили на мідну, висотою 4,5 м, виготовлену в Гданську в майстерні з виробництва дзвонів.

3. Міст Стрімка лань (Лань, що біжить) (1973 р.) – міст через річку Смотрич Кам`янця-Подільського, що розкинувся над мальовничим каньйоном. Проект мосту розробили у 1965 році фахівці всесвітньо відомого Інституту електрозварювання імені Євгена Патона. Уперше у світовій практиці інженери вирішили застосувати бісталеві балки, які дозволили зробити міцний міст без жодного підпорного “бика”. Споруда тримається лише на двох бокових опорах, відстань між якими – 174 м. Загальна довжина моста – 379 м.

Цей міст є одним з центрів екстремального відпочинку Кам’янця-Подільського – роупджампінгу. Здійснивши стрибок з найвищого моста в Україні, ви зможете відчути по-справжньому вільне падіння. 2,5 секунди польоту залишаться в пам’яті назавжди.

4. У дворику Музею старожитностей представлено унікальну і рідкісну колекцію давніх ідолів, яким поклонялися наші пращури. Колекція являє собою зібрання скульптур, виявлених на території Середнього Подністров’я. Тут можна споглянути силуети божеств, виточених із каменю давніми майстрами. Серед них – Святовит-Род, Перун, Велес, Триглав (Трибог) тощо. Ідоли – це частинка світосприйняття давньої людини. Окрім величі образів давніх богів, скульптури передають нам їх символічні знаки, вибиті на ідолах, що нагадують руни. Поряд з цим демонструється реконструкція давнього святилища, виявленого археологами біля села Ставчани Новоушицького району.

5. Найстаріша в Україні Ратуша – будівля польського магістрату, побудована в центрі Кам’янця-Подільського після надання місту Магдебурзького права у 1374 р. Складається з двоповерхового будинку ради і восьмиярусної годинникової вежі. Спочатку будівля була готичного стилю, але з часом на нього нашарувалися найрізноманітніші архітектурні стилі. У нижній частині розміщувались багаторівневі підвали, де в середньовіччя була в’язниця. У 1884 р. відновлено годинник з двома дзвонами, які зробив Федір Пслянський (Львів) на замовлення Міхала-Францішека Потоцького для Домініканського костелу. Дзвони з міді та срібла (101 ц і 93 ц). На них зображено герб Потоцького та Георгія Переможця, на коні напис: “А.Б. 1753, зроблено Леопольдом-Федором Полянським”.

На другому поверсі розміщені експозиції: «Історія Магдебурзького права» та «Історія грошей». «Історія грошей» – еволюція монет та банкнот у хронологічному порядку від грецької тетрадрахми до сучасних грошей України та світу. Експозиція «Історія Магдебурзького права» в фактах та документах – зокрема грамоти польських королів про підтвердження магдебурзького права та інші важливі документи, що характеризують історичні віхи нашого міста.

6. Руська брама поч. ХVІ ст. – справжня міні-фортеця, з бійниць башт якої можна було обстрілювати ворога та захищати в’їзд у місто. Унікальна система для затоплення каньйону річки Смотрич в разі зовнішньої загрози. Принцип функціонування оборонно-гідротехнічної системи Руської та Польської брам (з протилежної сторони каньйону) полягав у послідовному перекритті їхніх шлюзів, внаслідок чого каньйон до певного рівня затоплювався водою, унеможливлюючи підступ ворога до міста. Рівень води в каньйоні регулювали за допомогою шлюзів, а також водопропускного отвору в Замковому мості. Брама складалась з восьми башт, барбакану та оборонних мурів, довжина яких досягала 230 метрів. В результаті повеней чотири з них з часом були зруйновані. У першій чверті ХІХ ст. брама втратила оборонну функцію, а її приміщення почали використовуватись для господарських потреб. Зараз у приміщенні діє Музей старовинного військового обмундирування і зброї.

7. Сквер «Лебедине озеро» знаходиться на краю каньйону річки Смотрич. З цієї території відкривається неперевершена панорама Старого міста. На кінець минулого століття сквер, що сьогодні має назву «Лебедине озеро», був дуже романтичним та цікавим місцем. Багато людей приходять сюди помилуватись цими чарівними птахами. До «Лебединого озера» ведуть шляхи з інших скверів: Молодіжного та парку Героїв Євромайдану.  Щоб перейти до парку Героїв Євромайдану, потрібно піднятись сходами, посеред яких тече вода, породжуючи відчуття легкості та постійного руху життя.

8. Мармуровий надгробок Лаури Пшездзецької у кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла. Виконаний відомим скульптором, професором Петербурзької академії мистецтв Віктором Бродзьким у 1876 році в Римі. Лаура була дочкою подільських магнатів Пшездзецьких, котрі жили в Чорному Острові. На 21-му році життя вона померла від туберкульозу хребта, спричиненого травмою. Останні дні свого життя Лаура провела не в рідному місті, а в Торре-дель-Греко (Італія). Саме туди батько відвіз її на лікування, тут вона і померла 23 червня 1874 р. Невдовзі маркіза де Ноель, тітка Лаури, замовила в Римі надгробок.

Скульптура, виготовлена з каррарського мармуру, настільки деталізована й реалістична, ніби майстер вдихнув у шматок мармуру життя. Чарівна дівчина вкрита тонким покривалом, тканина якого здається прозорою. Поруч з надгробком встановлені бюсти родичів.

9. Смотрицький каньйон у Кам’янці-Подільському ніби спеціально викарбуваний природою для захисту міста від ворогів. Глибокою вузькою долиною протікає річка Смотрич. У цих скелях, заввишки до 50 метрів, численні рештки давньої доби – рослини та молюски. На кам’яних схилах ростуть квіти та трави, яких немає більше ніде у світі. Уздовж долини Смотрича розташовані мальовничі Товтри – залишки прадавніх коралових рифів у вигляді гостро виступаючих пагорбів.

10. Галерея мистецтв, що на площі Вірменський ринок, презентує унікальну мармурову скульптуру – монах із кошиком XVIII століття. Тисячі туристів упродовж багатьох років (а рахунок уже йде на декілька десятиліть), затамовуючи подих, чекають повороту механізму, аби побачити, що ж несе молодий монах за плечима. А його ноша незвична і, водночас, нелегка та делікатна… Погляд чоловіка зосереджений, в руках – вервиця, на поясі – фляга, на плечі – торбина, на вустах – молитва… Але що ж у кошику? Що? До певного моменту ця ноша залишається таємницею. Проте, як тільки спеціальний механізм починає свій рух по колу, пелена спадає… Але ця таємниця – не єдина. Скільки ж їх іще несе в собі ця мармурова скульптура? Хтозна…