У Хмельницькому розкрили секрети останньої книги «збручанської» трилогії

Третю, заключну, збірку святкової «збручанської» трилогії презентували днями у центральній міській бібліотеці Хмельницького. «Покрова через Збруч» містить оповідання восьми письменників з різних регіонів України. Твори митців так чи інакше дотичні до одного з головних українських свят. Раніше у книжково-святковій серії друком вже вийшли «Різдво через Збруч» та «Великдень через Збруч».

«Покрова для українців – це не просто свято осені, золотих листочків, якогось романтичного настрою. Це день козацької покрови, день народження УПА, день народження наших військ, день захисника Вітчизни. І кілька наших авторів передали цей настрій повстанського, чорно-червоного жовтня», – зазначила, презентучи нове видання, упорядниця та співавторка збірки, письменниця з Кам’янця-Подільського Лора Підгірна.

В останній книзі трилогії можна прочитати твори як тих авторів, які писали для попередніх збірок, так і нових. Хмельничанка Ольга Саліпа, кам’янчанки Лора Підгірна та Оксана Почапська, Тетяна Безушко-Граб з Яромолинець, Ярослава Матічин зі Львова, Ерко Красовський з Києва та Оксана Зененко з Херсона – лише четверо з цих авторів були присутні на презентації нового видання. Проте це не завадило присутнім отримати уявлення про наповнення «Покрови» та отримати насолоду від спілкування з авторами.

У кожного з них – своя історія, завдяки якій оповідання потрапило до збірки.

«Моє оповідання писалося досить цікаво. Коли мені запропонували написати для наступної збірки, я сіла переглянути те, що в мене є, те, що мені хотілося сказати, згадати. Я хотіла розказати про життя однієї людини на фоні зламу епох, на фоні змін у нашій країні», – розповіла авторка оповідання «Іконка під портретом» Тетяна Граб.

Авторка також зазначила, що завдяки таким книгам в українців з’являється можливість самоідентифікації:

«Ми тут відкриємо для себе минуле, перегорнемо сторінки, які перегортали наші прабабусі та прадідусі, дізнаємося про те, що відбувалося з нашими батьками. Кожен із співавторів писав у збірці те, з чим у нього асоціюється свято Покрови. Для когось це свято, яке він відзначав зі своїми родичами, для когось – свято, яке він вперше для себе відкрив у 30-40 років».

Для Ольги Саліпи, відомої хмельничанам, і не лише їм, насправді, не лише прозованими творами, а й щемливо-проникливими віршами, частина яких увійшла до збірки «Територія жінки», оповідання з «Покрови» – перше, яке вона присвятила конкретній людині.

«Моє оповідання невелике, але для мене воно дуже особливе. Я ніколи раніше не присвячувала комусь свої твори. Цей я присвятила своєму покійному дідусеві… Коли йому було шість років, його батька забрали в Магадан, у табори. Його старша сестра з 14 років була зв’язковою УПА, брала участь у Норильському повстанні. Дідусь тоді був маленький, але таке життя наклало відбиток на його майбутню долю», – розповіла Ольга.

Оксана Зененко – нова авторка трилогії з далекого від Збруча Херсону. Вона також має свою історію, завдяки якій збірка поповнилася новою оповідкою.

«Головний герой мого оповідання перебуває у пошуку своєї національної ідентичності. На початку твору він зовсім далекий від цього. У нього немає відповіді на питання, навіщо взагалі цікавитися історією власного роду, власної сім’ї та історією України взагалі. Він має політичні розчарування після першого Майдану. У нього відбувається конфлікт з братом на цю тему – різні погляди, зіткнення інтересів, і це його дещо бентежить, тому що немає аргументів та відповідей братові, який розуміється на історії свого роду та досліджує її, адже їхній рід бере коріння від гетьмана Дорошенка. Це – реальна історія, я була свідком такої розмови», – розповіла пані Оксана.

Однією з найцікавіших виявилася історія написання оповідання “Єршалаїм” упорядниці збірки – кам’янчанки Лори Підгірної:

«Під час Першої світової війни до Кам’янця-Подільського прихав молодий хірург Михайло Булгаков. За кілька тижнів потому викликав до себе дружину, бо зрозумів, що на самоті втратить глузд, адже в госпіталь Червоного Хреста постійно прибували хлопці з відірваними ногами, зі страшними рваними ранами, і йому доводилося ампутувати, ампутувати, ампутувати… Так, що він аж присів на морфій. І йому почали ввижатися різна чортівня… Власне ця історія про те, що задумка написати «Майстра і Маргариту» народилася саме у Кам’янці-Подільському. Попри те, що Булгаков не дуже лояльно ставився до ідеї української державності, саме подільська земля надихнули його написати культовий роман століття. І той Єршалаїм, який описаний у його романі, це Старе місто насправді… Саме воно стало прототипом».

Аби дати уявлення присутнім про зміст збірки, кожна з авторок прочитала короткий уривок зі свого оповідання.

І, оскільки збірка позиціонується почасти як стравопис, наприкінці книги традиційно можна прочитати автентичні кулінарні рецепти страв, притаманних тому чи іншому регіону. До речі, один з рецептів – зіньківської кров’янки – є практично унікальним.

Щодо задумок на майбутнє, то автори не збираються зупинятися на «збручанській» трилогії. І хоч в Україні є ще чимало свят, на основі яких можна продовжити книжковий цикл, та у планах авторів є щось новеньке. Щоправда, аби реалізувати задумку, необхідна, в першу чергу, зацікавленість видавництв.