Хмельницька акушерка: «Інколи лікарі беруть на себе роль Бога»

Через смерть породіллі  після пологів з духовною акушеркою в Україні знову прикута увага до домашніх пологів. Більшість медиків такий формат засуджують через неможливість у звичайних умовах усунути ймовірні ускладнення. Наприклад, зупинити кровотечу. У прихильниць домашніх пологів натомість своя правда – на такий крок вони наважуються через суворі підходи, медикалізацію лікарняних пологів та акушерське насилля.

У складній темі допомогла розібратися в ефірі каналу “Наголос” голова правління хмельницької громадської організації “Щасливе материнство”, акушерка за фахом Вікторія Потічко.

• 

Чимало медиків після інциденту зі смертю породіллі розмістили на Фейсбук рамочки “Домашні пологи в умовах стаціонару”. На вашу думку, що з домашніми пологами в Україні загалом не так?

Домашні пологи – це пологи вдома. В Україні вони – нелегальні. Фактично отримати до себе на пологи кваліфіковану акушерку чи лікаря нереально, тому що вдома ніхто не візьме на себе цю відповідальність. Тому й існують домашні акушерки, духовні акушерки, доули, які беруть на себе відповідальність супроводжувати жінок вдома. Водночас є тенденція “домашніх” або “м’яких” пологів у пологових будинках. Адже лікарі готові змінюватися і готові чути жінку.

Раніше вважалося “лікар веде пологи”. Насправді пологи веде жінка з дитиною. Це цілком гормональний процес. 80% пологів не потребують будь-якого втручання, вони відбудуться у будь-якій ситуації і з позитивним закінченням – народженням здорової дитини. А для 20%, які потребують втручання, є лікар, операційна. Не завжди самі пологи складні. Але, на жаль, є така річ, як акушерські кровотечі. Водночас звичайні пологи у лікарні часто ведуть по-старому. Жінки, котрі обирають домашні пологи, втікають від акушерського насилля, не м’якого підходу до жінки.

В Україні з початком карантину у багатьох пологових будинків запровадили заборону на партнерські пологи. Чи могло це вплинути на рішення жінок народжувати вдома?

Для забезпечення успішних пологів жінці потрібен спокій, своєрідний кокон впевненості. Якщо жінка не довіряє медикам, вона залишається сама. Коли вона йде з партнером, якому довіряє  – з чоловіком, мамою, доулою – вона почувається  захищеною. І ці пологи з більшою ймовірністю завершаться позитивно. Через негативні історії в інтернеті в суспільстві є переляк щодо медичних пологів, їхньої страшенної медикалізації. Безумовно, це негативна тенденція до збільшення домашніх пологів. Але ми маємо і розуміти, чому це відбулося.

Ви згадали про доул. Хто ці люди?

Доула – помічниця в пологах. Це не медик, не та, яка приймає рішення у тій чи іншій ситуації. Це людина, яка вміє вчасно помасажувати, подихати на вушко, щоб жінка включилася у це дихання. Вміє заспокоїти, підтримати, бути поряд іноді абсолютно тихо. Тобто це та професія, яка забезпечує впевненість у пологах. Але у нас деякі доули переходять кордони. Наприклад, диктують на вушко: “Ой, хай тобі зараз цю крапельницю не ставлять”. Іноді сперечаються з лікарями, ходять на домашні пологи, беруть на себе відповідальність і весь перший період аж до потуг тримають жінку вдома. Жінка не розуміє відповідальності у цій ситуації. Є час, коли ми можемо перебувати вдома, коли несильні перейми. А є період, коли вже потрібно чути сердечко дитини, контролювати. І тут дуже важливо вчасно приїхати у пологовий будинок. А до того з лікарем можна бути на зв’язку.

Від психолога я чула: чи не найголовніша передумова для успішних пологів – максимально довго залишатися вдома. То коли все ж потрібно вирушати до лікарні?

З медичної точки зору, коли між переймами 3-5 хвилин. Але все одно ми розглядаємо це індивідуально. Вдома, безумно, спокійніше, впевненіше. Там можна прилягти так, як ви хочете. Тільки зараз у наших пологових з’являються мати, де можна стати у колінно-ліктьову позу. А раніше у більшості закладів на плитці не дуже то й можна було постояти. Хоча це дуже зручна поза для сильних переймів. Вдома можна в душ сходити стільки разів, скільки тобі потрібно. Тому варто максимально залишатися вдома. Але кожна все одно відчуватиме це по-своєму. Як правило, жінки приїжджають зарано. Тому що бояться.

То як саме мають виглядати домашні або м’які пологи в умовах лікарні? І чому вони не завжди виглядають як м’які?

Насамперед проблема у медперсоналі, який буде правильно ставитися до жінки і відповідати її потребам. А потреби жінки в пологах, як каже Мішель Оден  (всесвітньо відомий лікар–акушер, вчений, новатор, публіцист – ред.), – щоб їй було тепло, тихо і темно. Тобто їй потрібен абсолютний комфорт. А який комфорт, якщо заходить акушерка і ставить КТГ, а воно на весь звук, тому що їй потрібно піти у сусідній родзал і чути ці звуки. А жінці буде це заважати. Інколи акушерки кажуть: “Та це у тебе ще не болить, ще все попереду”. Чи нормально поставляться акушерки, якщо жінка принесе свою музику? Породілля може хотіти побігати, постогнати. У пологах не потрібно кричати, але можна ж легкі звуки видавати. Але жінки соромляться це робити через страх осуду, хоча так легше. Також хочу згадати про болісні огляди. У нас нема культури дати жінці розслабитися, зачекати.

Ви колись згадували, що у Києві вже деінде ведуть пологи сучасно. У нас на Хмельниччині вже наблизилися до усвідомлення необхідності змін?

Не можу сказати, що наблизилися, на жаль. Подавали навіть проєкт у міську раду, зроблена ніби “пологова зала” (проєкт “Комфортні пологи”, який мав бути реалізований у рамках бюджету участі до кінця 2020 року – ред.). Але це ж не питання пологової зали, а питання комфорту і навченого персоналу. Це питання лікаря, який чекатиме, щоб відпульсувала пуповина – реально, а не 2,5 хвилини. Це питання акушерок, які спокійно ставитимуться, кого б жінка із собою не привела. Я розумію, що є жахливі представниці цієї професії (доула – ред.), але ж є і нормальні. Але у лікарні дивляться скоса, і жінка починає почуватися винною.

Що загалом мається на увазі під медикалізацією пологів? Це завжди було?

Тут така страшна річ, коли лікар бере на себе роль Бога. Тобто є ситуації, коли медикаментами рятують. Наприклад, у випадку реальної пологової слабкості. Але той же окситоцин (важливий у процесі пологів гормон, що стимулює скорочення матки, а потім – лактацію) вводиться із наміром “а давайте ми пришвидшимо”. У нас лікарі чудово вміють вирішувати ситуації, які самі ж і створюють. Потрібно десь почекати, щоб жінка довше побула у тих же переймах, десь дати їй можливість змінити позу і спробувати різні варіанти.

У групі “Мамочки Хмельницького” колись був меседж від жінки, яка хвилювалася, що у неї не починаються пологи на 41-му тижні. Саме тому вона вважала, що у неї якась патологія. Яка доказова позиція щодо строків вагітності і пологів?

Щодо строків, тут також питання перебільшення своїх повноважень лікарями. Нормальні пологи, згідно з позицією ВООЗ та українськими наказами, – від 38 до 42 тижня Наприклад, знаю про випадок пологів  у Києві у 42 тижні і 1 день. Жінка народила дитину без ознак переносу. І ці пологи були для неї казкові у порівнянні з першими, які були простимульовані та індуковані.  Тому що їй сказали “Ой, а плід великий, а ти потім не витужиш, не народиш”. А у неї просто така особливість – носить діток більше 41 тижня.

Домашні пологи саме вдома – такий підхід практикують у деяких країнах. Зокрема, у Нідерландах. Там додому приїздить акушерка зі спеціальною валізою. У нас в Україні такий варіант натомість заборонений…

Навіть не з валізою, а з багажником різноманітних гаджетів для випадків реанімації жінки та дитини. Це висококваліфікована акушерка, а не акушерка після Хмельницького медколеджу.

А реально навіть з такою кількістю гаджетів реанімувати жінку, наприклад, з масивною кровотечою?

З кровотечою є “платинові 10 хвилин” і там потрібна операційна вже. Тобто жінка, яка іде на домашні пологи, розуміє, що приймає на себе  ризик природнього відбору. Оскільки передбачити акушерську кровотечу неможливо. Вона може бути і після абсолютно нормальних пологів,  зупиняється складно і тільки в умовах операційної. У кожному пологовому ці операційні накриті, ургентні. Завжди є бригада, якій телефонують і за хвилину жінка вже на операційному столі.

Загалом мені дуже подобається англійська система.  У них можна народжувати вдома, а можна – в амбулаторіях. Це такі собі готельчики. Коли жінка  без групи ризику, без патології. Там є і лікар, але пологи приймає акушерка. Вона сприймає жінку у фізіологічному процесі. Але якщо є якісь нюанси, їх вирішить лікар. Це ідеальна система.  

Так все ж в Україні реально запровадити такий підхід?

Реально, але тоді треба буде звільнити багато медперсоналу. У нас в принципі медики не готові розвиватися.

Якщо жінка все ж вирішила народжувати вдома, то що на неї чекає?

Тоді їй треба вирішити, з ким вона це буде робити? Існує на сьогодні поняття соло-пологи, коли жінка взагалі лишається сама. Але ризик природнього відбору у цих ситуаціях завжди є. Тут ще питання впевненості. Якщо жінка вірить у себе, природня, вона, швидше за все, народить і все буде добре. Проте якщо жінка не йде у пологовий через страх і через нього ж залишається вдома, то чи будуть успішними такі пологи? Через таку причину точно не можна залишатися вдома.

Якісь є організаційні складнощі для тих жінок, які народили вдома? Що на них очікує після пологів?

Їм потім потрібно довести, що це їхня дитина, що вони були вагітні. Тому що часто такі жінки не встають навіть на облік. Або встають щоб тільки спеціально зареєструвати факт вагітності . В Україні до них ставляться як не до зовсім розумних. Це і є поляризація. Бо не може бути категорично погана людина тільки тому, що вона народила вдома. Я ні в якому разі не підтримую домашні пологи, але водночас розумію, чому жінки приймають таке рішення.

Що ви порадите жінкам, які готуються стати мамами?

Готуватися свідомо. Але вірити в себе. Якщо не відчуваєте впевненості у зміні, добре – шукайте свого лікаря. Хоча, як на мене, на зміні дуже класно народжувати. Тому що все спокійно. Я двічі народжувала на зміні, і ніколи не пошкодувала про це. Просто жінці потрібно віднайти не той варіант, який порадить подруга, а в якому вона сама внутрішньо буде максимально впевнена. І ще є момент з домовленістю: у нас лікарі дуже болісно сприймають, коли перед пологами породіллі йдуть знайомитися з декількома медиками. Але ж тут жінки обирають тих, кого вони чують. А чути в пологах дуже важливо. Тому потрібно всім крокувати один з одного: лікарям до жінок, а жінкам – до лікарів.

Світлана Русіна