Жителі Хмельницької тергромади звертаються до лікарів через опіки борщівником

До Хмельницького обласного дерматовенерологічного центру цьогоріч вже зверталися краяни з опіками борщівником. Про це повідомила медична директорка закладу Мар’яна Перепел. Натомість науковці кажуть, боротися з цією небезпечною рослиною потрібно системно, а не хаотично.

Борщівник – рослина із отруйним соком, який збільшує вразливість шкіри до ультрафіолету. Саме тому варто особливо остерігатися контакту  з ним у сонячні дні. Найнебезпечніший сік борщівника  у період цвітіння. Тобто протягом майже всього літа. Оскільки ця велетенська трава зазвичай захоплює околиці міст та лісів, зазичай  її жертвами стають відпочивальники, грибники та збирачі суниць.

Дезінфікувати, але не проколювати

При потраплянні соку на шкіру потрібно якомога швидше змити його. Ознака опіку борщівником – поява пухиря (везикули) з почервонінням шкіри навколо.

Одразу ж утворюється опік другої стадії. Шкіра сильно свербітиме та пектиме – так сильно, що людина не зможе навіть доторкнутися. Вміст везикули не прозорий, а мутний. Пухир щільніший і не лопається легко, як при опікові окропом, – розповідає Мар’яна Перепел.

Самостійно проколювати пухир, за словами лікарки, в жодному разі не можна. Навпаки – варто якомога довше зберігати його цілісність, оскільки в антисептичних умовах великий ризик занесення до рани бактеріальної або грибкової флори. Самолікування може загрожувати й утворенням рубця.

Різні аптечні засоби від опіків не матимуть ефекту. Шкіру у місті ураження варто обробити будь-яким антисептиком, але не на спиртовій основі. Не потрібно змащувати опік олією чи сметаною. До шкідливих засобів відносять і соду, яка може лише поглибити рану та збільшити біль, – радить дерматовенерологиня.

У разі приєднання бактеріальної інфекції вміст пухиря  може стати гнійним. Тоді доцільно  використовувати також антибактеріальні засоби. Після контакту з борщівником варто звертатися до дерматолога. Або якщо нема такої можливості – до сімейного лікаря.

Скошувати, викопувати чи накривати плівкою?

Ще 15 років тому йшлося про точкові локації з борщівником. Нині ж рослина-шкідник може захопити в одному лише населеному пункті територію загальною площею у декілька  гектарів.

А ще борщівник, завезений понад пів століття сюди з Кавказу,  вважається нині найбільшим представником трав’яної флори України. Розростаючись до 3-4, а інколи до 5 метрів у висоту, своїм велетенським листям він затіняє все навкруги й пригнічує ріст інших рослин. Не лише трав, а й навіть кущів та дерев. А це означає, що зрештою страждає і тваринний світ. 

В тутешній природній флорі, на відміну від Кавказу, Закавказзя й Туреччини, борщівник не має природних конкурентів серед інших рослин і хвороб, які б могли його знищити. Ба більше, він вирізняється ще й винятковою витривалістю – здатен витримати до 40 градусів морозу.

Нагадаємо, цьогоріч на боротьбу з борщівником бюджету Хмельницької тергромади виділили понад 700 тисяч гривень. Рослину знищують скошуючи. Для цього у комунальники щороку укладають угоду з приватним підприємством. Проте, якщо підходити до процесу формально, то й користі буде мало.

При скошуванні потрібно пам’ятати: у борщівника дуже велика продуктивність насіння – протягом 5 років після потрапляння у ґрунт. Якщо на ділянці відбулося цвітіння рослини, це означає: насіння потрапило у ґрунт. Тож кожні п’ять років будуть нові сходи. Тому скошування потрібно проводити до появи суцвіть. Якщо з’являється квітконос, рослина здатна навіть у зрізаному вигляді дати насіння. Але у нас часто не вистачає трудових ресурсів, щоб у певний період знищити шкідника. Тому комунальники виходять у різну пору і косять, коли дозволяє погода, – зазначає доцентка кафедри екології і біологічної освіти Хмельницького національного університету Людмила  Казімірова.

Борщівник – дво- або багаторічна рослина. У перший рік життя вона дає корінь довжиною до 30 сантиметрів. І саме у цей період для боротьби з ним ефективний й інший спосіб – викопування, каже Людмила Казімірова. Можна, за словами науковиці, використовувати й оранку. А от коли йдеться про другий або інші роки життя борщівника, сенсу викопувати нема.  

Ефективним методом можна назвати й використання темної плівки. Вона допомагає усунути фотосинтез, за допомогою якого рослина забезпечується органічними речовинами для розвитку. Одна з умов фотосинтезу – сонячне світло. Прикривши рослини темною плівкою, реально його усунути. Це може бути і агроволокно, і будь-який інший матеріал, який не дасть доступу сонячних променів. Так вчиняти доцільно на невеличких ділянках. Але коли борщівник розрісся великій території, ефективність втрачається. Оскільки плівку треба закріпити певним чином. І дивитися, аби її не поцупили люди, не зсунули тварини чи не зірвав вітер, пояснює Людмила Казімірова.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook