У музеї Зінькова на Хмельниччині зберігають унікальний вишитий одяг та кераміку

Предмети побуту православних й католицьких родин минулих століть, гончарні вироби, старовинні пляшки, знахідки трипільської культури, сорочки з унікальною для України вишивкою, численні писанки. Все це експонати музею історії села Зіньків Хмельницького району. Його створили  місцеві ентузіастки, краєзнавиці, засновниці  клубу «Хранителі історії Зінькова» й рідні сестри Галина Бернацька та Валентина Когут. 

Мистецька локація існує від 2011 року. Віднедавна для музею виділили 2 кімнати старого корпусу місцевого ліцею. До речі, засновниці самі працюють у школі. Валентина викладає християнську етику, а Галина – мистецтво й трудове навчання.

• 

Більшість експонатів – це особисті речі родини Галини й Валентини Когут. Наприклад, глиняні вироби бабусі-гончарки, а також сорочки й рушники, вишиті мамою. Згодом до наповнення експозиції долучилися учні ліцею та інші односельці.

• 

• 

Під час карантину одна дівчинка принесла для музею дві сорочки. Тобто діти загоряються цією справою, – каже співзасновниця музею історії Зінькова Валентина Когут.

Нині музейна колекція – це декілька сотень речей. В різних кутах однієї з кімнат відтворений побут типових місцевих католицької й православної родин позаминулого століття.

Зіньків – полікультурний. Але хоча католики й православні  жили дружно, побут мали різний. Польський – стриманіший. Український – барвистий, в ньому багато вишивки, – пояснює інша співзасновниця музеюГалина Бернацька.

• 

• 

Найдавніші експонати музею – випадково знайдені 8 років тому залишки трипільської кераміки IV-VII  тисячоліття до нашої ери. Адже у цій місцині було одне з поселень трипільців. На кераміці – символи, які потім стали основою національного мистецтва: коло або колесо. Люди вважали, що цей знак захищає. Можна побачити у музеї й численні гончарні вироби адамівських майстрів. Нині Адамівка – село, розташоване впритул до Зінькова. Раніше ж воно вважалося його передмістям.

У нас зберігають вироби відомого адамівського майстра Якова Бацуци. На виставці у Кам’янці-Подільському, яку влаштували у 1913 році, чоловік здобув бронзову нагороду. Це  підняло престиж, його роботи почали розкуповуватися не лише для вжитку, а й для музейних колекцій. Вироби Бацуци є в Петербурзі, Канаді. Їхні стінки надзвичайно тонкі. Це свідчить про майстерність митця, – розповідає Галина Бернацька.

• 

Деякі експонати можна назвати випадковими знахідками. Так до музею потрапили вишиті фрагменти сорочок. На них натрапили у корпусі ліцею під час приготування до конкурсу “Великодні дзвони”. На одному клаптику тканини – вишивка “низинка”, на іншому – рідкісна техніка, більше характерна для Тернопільщини.

• 

У музеї представлений і зіньківський стрій. Місцеві сорочки  мають подібний до тканинних виробів інших регіонів України крій, але при цьому вирізняються унікальним розташування елементів.

Зіньківська сорочка – об’єкт, який потребує збереження. Тому що таких речей фактично вже не залишилося.  Стрій вирізняється симетричністю візерунків спереду й позаду сорочки. Ще одна особливість – дуже вузька горловина. Притому, що одяг був розрахований не на тендітних жінок. У  Зінькові колір вишивки – це синій, в Адамівці – синій із зеленим.  Наразі готові документи для занесення зіньківського строю до обласного переліку нематеріальних культурних цінностей, – розповідає Галина Бернацька.  

• 

Зазвичай у музеї проводять уроки історії та мистецтва. Приїжджають сюди і діти з  Віньківців. А ще – туристи з Вінниці, Львову, Кам’янця-Подіьського. За словами сестер-засновниць, заклад створений не за стандартним “казенним” зразком. За задумом, відвідувачі  тут можуть відчути дух давнини, сівши на старовинну лавку. Водночас локації вочевидь не вистає фінансування.

• 

 Хотілось би, щоб ті ідеї, які сприяють туристичному розвитку Зінькова, мали більше підтримки. Бо все це тримається на ентузіазмі і завдяки тому, що директор виділив для музею 2 кімнатки і знайшов можливість перенести звідси меблі.  Але нам не вистачає фінансування. Перше, що треба змінити – це вікна. Це 6-7 тисяч гривень. А для того, щоб популяризувати звичаї й традиції Зінькова, потрібні кошти для виїздів, – переконана Валентина Когут.

Нагадаємо, Зіньків знаний не лише ковбасою. Тут розташовані залишки колись неприступної фортеці, а також – пам’ятка архітектури  національного значення дерев’яна Свято-Михайлівська  церква, збудована у XVIII столітті.

Про історію фортеці у Зінькові – у сюжеті каналу “Наголос“

Фото авторки.