Із COVID-сертифікатом та без: як хмельничани пристосовуються до життя в нових умовах | Поділля News
Новини
Здоров’я

Із COVID-сертифікатом та без: як хмельничани пристосовуються до життя в нових умовах

Вже місяць краяни живуть у новій реальності – коли офіційно чимало громадських місць доступні лише за наявності сертифікату про щеплення від COVID-19. Запровадивши такі обмеження в жовтні, Уряд вирішив збільшити охоплення вакцинацією у країні.

Намір частково успішний, проте законодавчо суперечливий. Дехто, бажаючи захиститися від важкого перебігу, отримав щеплення ще раніше – коли про масштабний примус не йшлося. Інші визнають: отримали укол через страх потрапляння в умовне гетто. Треті – ще більше укріпилися в своєму переконанні не імунізуватися. Як хмельничани живуть і почуваються у таких унікальних соціально-економічних умовах – ми запитали у них самих.  

Оксана, 38 років, фахівчиня держустанови:

По-перше, загалом я позитивно ставлюся до щеплень і не вважаю нинішню вакцинацію “експериментом на людях”. По-друге, довіряю своєму сімейному лікарю, який порадив зробити щеплення. По-третє, вакцина була в амбулаторії поблизу дому і не потрібно було стояти в черзі. По-четверте, я працюю в державній установі і розуміла, що з часом все одно доведеться вакцинуватися.

Що стало визначальним у прийнятті рішення? Усі перелічені причини в сукупності. Хоча визнаю, що якби не працювала в державній установі, то, ймовірно, ще не поспішала б робити щеплення, адже хворіла минулого року і перенесла хворобу у відносно легкій формі. Тож страху перед вірусом не маю. Доводилося показувати двічі у торговому центрі “Оазис”. Ще в кількох магазинах просто запитували, чи є сертифікат, але показувати не вимагали.

Олександр, 66 років, пенсіонер, колишній військовий:

Відчуваю себе здоровим і не вважаю необхідним ще щось поліпшувати у своєму організмі за допомогою вакцини. Тому що здоров’я – це щоденна робота над собою, правильний режим харчування, сну. А не, грубо кажучи, лежати на дивані в очікуванні, коли тебе врятує чарівний укол. Так це не працює. Багатьох моїх ровесників, які, хворіючи, сподівалися лише на дію ліків, вже нема на цьому світі. Вимога показувати сертифікат – це те, що реально псує якість життя. Тому що це звужує життєвий простір людини, і вона опиняється наче у в’язниці. У спортзал, де стали вимагати сертифікат, я просто перестав ходити. Займаюся поруч на вулиці, а вони там сидять без відвідувачів. Поїздом також їхав без сертифікату. Але відстоювання свого права вимагало значного нервового напруження. А для здоров’я це шкідливо.

Лілія, 49 років, економістка:

Я вакцинувалася одразу, як з’явилася така можливість – ще влітку. Причиною такого рішення була ситуація із захворюванням у колі мого спілкування – на той час уже відсотків 80-90 моїх знайомих, колег, рідних перехворіли. Хто легше, хто важче переніс хворобу, є пару смертельних випадків. COVID-сертифікатом я користувалася лише кілька разів – у магазині на касі попросили показати і в кафешках просто запитали про його наявність. Загалом, я планую вибратися на різдвяні свята до Європи, тому наявність сертифікату мені ще знадобиться.

Наталія, 35 років, адміністраторка:

Я не вакцинуюся, тому що у мене досі зберігається високий титр антитіл після хвороби. Вакцині від ковіду не довіряю, тому що вірус постійно мутує, і я не впевнена, що вакцини можуть від нього реально захистити. За цей час сертифікати у мене запитували у двох місцях: в одному з бутиків торговельного центру “Либідь Плаза”. Там я чесно зізналася, що у мене такого нема. І тоді продавці повідомили: впустити мене не можуть, оскільки не хочуть сплачувати штраф. Ще про електронний чи паперовий варіант сертифікат запитували в “Епіцентрі”. Можливо, якби я сперечалася, то пройшла би. Але я просто розвернулася і пішла геть. Вважаю цей процес дуже заполітизованим, ненауковим. Адже хворіють і щеплені, і ні. Мені не подобається, що на людей чинять тиск. Яким чином житимуть відсторонені від роботи люди, не ясно.

Артур, 56 років, приватний підприємець:

Я особисто не хворів. Але щойно це все почалося, в один “прекрасний “день, прийшовши на роботу, відчув вранці страшенну втому. Так тривало два дні. І нюх тоді зник, притому надовго. Скажу навіть, що і до нині не повністю відновився. Вакцинувався свого часу тому, що спілкуюсь з однокласниками, які давно живуть за кордоном. Якби вони свого часу не зробили щеплення, однозначно втратили би роботу. Сертифікат ще жодного разу не довелось нікому показувати, бо ніхто і не питав.

Тетяна, 43 роки, домогосподарка:

Не вакцинувалася і не планую поки. Отримати зараз адекватну консультацію від сімейника неможливо: вони завжди і всім кажуть однозначно вакцинуватися. Без варіантів, прямо зараз – в розпал сезону ГРВІ. Захворіти боюся, але наслідків щеплення боюся не менше. Загалом я мало які громадські місця відвідую. За останній місяць була лише в салоні краси. Там у мене нічого не запитували. А от чоловік змушений був вакцинуватися, оскільки працює в бюджетній організації, і йому загрожували у разі відмови відстороненням. Сама би щепилася хіба що за умови, коли перестали би впускати в продуктові магазини й аптеки.

Анна, 44 роки, вчителька молодших класів, колишня хмельничанка:

Вакцинувалася, оскільки зараз працюю в одній зі столичних шкіл. Тобто це був примус, оскільки освітян віднесли до професій, де щеплення обов’язкові. Я – ніяка не антивакцинаторка. Загалом підтримую щеплення, але не в такій формі, як зараз. Спочатку у нас все було добровільно, а потім почався тиск. Директорка декого навіть доводила до сліз. Зараз у нас є вчителі, яких відсторонили. Зокрема, вчитель з української мови та літератури. Дуже сильний фахівець. Його зараз заміняють ті, в яких на той час “вікно”. Тобто головне – відсторонити, а про наслідки ніхто не думає.

Я розуміла: йти законним шляхом дуже затратно за часом й енергетично. Ну і, звісно, не могла фінансово просто “простоювати”. В мене сім’я, двоє дітей, старша навчається платно, і в нас орендоване житло. І ось перша доза, жовтий сертифікат в “Дії” – і я вже думала, що все гаразд. Вперше вимагали сертифікат у ЦНАПі. Нас з чоловіком туди не впустили. Зрештою необхідні довідки винесли на вулицю. Я одразу зателефонувала на гарячу урядову лінію, щоб дізнатись чому не впускають з однією дозою вакцини? Мені не змогли там відповісти, оскільки до них таких звернень на той момент ще не надходило. Звернення моє зареєстрували офіційно, я досі чекаю на офіційну відповідь. В той же день був інцидент у кав’ярні. Продавець вже відрізав шматок сирника і отримав замовлення на 2 кави, а потім запитав за зелений сертифікат. Ми пішли в іншу кав’ярню, там працівники були привітніші, але каву пити у них можна теж лише за наявності двох доз. На запитання, чому так, відповіли: “Не знаємо, вчора була нарада і так нам повідомили”. Громадським транспортом не користуюсь, тому не можу нічого сказати. А взагалі відчуття не з приємних, коли тебе обмежують

Андрій, 52 роки, фрілансер:

Скажу коротко: вакцинувався, щоб мінімізувати ризик важкого перебігу ковіду. Я досі на нього не хворів. Не сказав би, що боюся. Коли ми пристібаємося паском в авто, ми ж робимо це не тому, що постійно непокоїмося через аварію. А тому, що так заведено. Це правило. Про сертифікат за останній місяць мене запитали лише один раз у кінотеатрі. І то не перевіряли правдивість моєї відповіді.

Ольга, 33 роки, медик:

Я хворіла, тому не вакцинуюся. Без сертифікату некомфортно – це ще м’яко сказано. Можу обійтися і без кінотеатру, і без ТРЦ. Але виникає питання: а чому в мене повинні вимагати сертифікат охоронці, чому в ресторані мене мають право перевіряти поліцейські? І тим паче – чому хтось може забороняти мені працювати? Коли я їхала у відрядження потягом, провідниця не хотіла мене впускати до вагону. На мої аргументи, що закон не уповноважує її цим займатися, і всі потрібні документи для посадки в мене є, вона покликала начальника потяга. І лише тоді, коли я повідомила про намір викликати поліцію для складання протоколу про правопорушення, мені дозволили сісти на моє місце. У зворотному напрямку від послуг “Укрзалізниці” я відмовилась.

Нагадаємо, цифрові COVID-сертифікати у ЄС та Шенгенській зоні запровадили з 1 липня. А от, наприклад, Ізраїль пішов на такий крок ще взимку. Сертифікат існує як у цифровій, так і в паперовій формі. Також у Євросоюзі запровадили сертифікати про негативний результат ПЛР-тесту та про одужання терміном дії 180 днів. В Україні цифрові сертифікати почали розробляти в липні за кошти донорів. А вже наприкінці серпня цю розробку схвалили в ЄС. Нещодавно в Україні запровадили і сертифікат про одужання. Проте термін дії цього документу вдвічі менший, ніж в ЄС. Основна законодавча колізія полягає в тому, що офіційно COVID-вакцинація планувалася як добровільна процедура для всіх груп населення та професійних груп.

Нагадаємо, консультацію щодо роботи додатку “Дія” та допомогу в отриманні COVID-сертифікату на Хмельниччині надаватимуть у 15 пунктах команди підтримки. Перший такий пункт днями відкрили у Хмельницькому.

Стокове зображення від Depositphotos

Автор: Світлана Русіна

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook