Невидимий фронт: вагітність і пологи під час війни

Війна – це виклик. І не лише для військових, які беруть безпосередню участь у бойових діях, а й для людей в тилу. Зокрема, для жінок, котрі в таких особливих умовах перебувають в особливому стані – очікують на народження дитини. 

Лише за перші три тижні великої війни Хмельницька область прийняла транзитом 200 тисяч біженців з інших регіонів. Третина з них залишилися тут і надалі.  Багатьом жінкам-переселенкам довелося народжувати далеко від рідної домівки. І це був  їхній персональний  поєдинок всередині великої війни – битва за життя. Зі своїми страхами і своєю відвагою.

Народжені в нових умовах

За перші три тижні війни в обласному перинатальному центрі прийняли понад 80 пологів. У 17 випадках народжували переселенки, які раніше перебували на обліку в жіночих консультаціях Києва, Ірпеня, Харкова, Одеси, Сум. Наймолодшій жінці – 20, найстаршій – 45 років. 

Одна з таких українок – 30-річна Катерина Салімова – разом з чоловіком залишила Ірпінь 7 березня. Зізнається: хоча вони й усвідомлювали неминучість від’їзду, але тягнули до останнього. Наважилися залишити домівку, коли від потужного вибуху затрясся їхній будинок – тоді підірвали міст. Тепер Катерина – мама доньки Варвари, яка народилася 15 березня.

“В самому Ірпені нема пологового, він є у Ворзелі. Але тоді його бомбардували, в Києві теж було небезпечно. Мої пологи минули нормально. Хоча, оскільки вони перші, мені нема з чим порівнювати. Від початку переймів і до народження дитини минуло 10 годин”, – ділиться  Катерина.

У стані стресу надниркові залози виділяють гормон адреналін. Потрапляючи в кров  у надлишковій кількості, він підвищує тиск, прискорює частоту серцевих скорочень, різко звужує судини. В повсякденному житті адреналін допомагає протистояти труднощам. Може, він вплинути і на перебіг пологів. 

“Якщо жінка довіряє своєму організму і розуміє, що її тіло впорається, то стресові умови можуть бути навіть корисними. Породілля тоді розраховує лише на себе, збирається, думає про дитину, налаштовується. І якщо немає поряд панікерів, то великі шанси народити здорову дитину навіть у таких умовах”, – пояснює акушерка, консультантка з грудного вигодовування Вікторія Потічко. 

А 33-річна засновниця мовної школи киянка Вікторія Кретова разом з чоловіком та 7-річною донькою Марією виїхали зі столиці ще вранці 24 лютого. Жінка згадує: заздалегідь вони не збирали тривожних валіз. Адже важко було повірити у те, що вони можуть знадобитися. Родина вирушила у Кам’янець-Подільський  до родичів. На 39-му тижні вагітності Вікторія, як і Катерина, народила другу доньку. Маля назвали Мірою.

“Пам’ятаю відчуття розпачу, безпорадності. Бо не знала відповіді: брати лише найнеобхідніше, чи з розрахунку на ситуацію, коли багато речей можуть зникнути з продажу. Розуміючи, що може вже не бути місця для повернення, я взяла цінні для мене сімейні альбоми. Сумно було казати доньці, щоб вона збирала свої іграшки. Залишивши Київ, переживала провину. Але компенсувала її тим, що почала допомагати іншим киянам оселятися на Хмельниччині – саме так найкраще можу бути корисною. Зараз я розумію: головне – ми живі.  Дуже рада, що виїхали, і моя старша донька не відчула стресу. Але вона досі запитує, чому російські військові слухаються Путіна”, – ділиться  Вікторія. 

Дітям розповідати про війну потрібно, зважаючи на їхній вік та досвід, радить психологиня Світлана Рула.  Якщо дитина не мала травматичного досвіду, а переживала лише напругу від тривожних новин, від спуску в сховище, необхідно  пояснювати, для чого це потрібно. При цьому матері самій варто бути переконаною в своїх відповідях.

“Якщо мама тремтячим голосом розповідає, що все буде добре, то в цих словах не буде нічого хорошого для емоційного стану дитини. Дітям від чотирирічного віку варто пояснювати, як поводитися, коли батьків немає поруч, кому можна довіритися, що означає тривожний наплічник. Це потрібно того, щоб за умови надзвичайної ситуації дитина швидше справилася зі стресом. Багато українських дітей вже мають травматичний досвід. Тому в них зовсім інші цінності: їм часто не важливі іграшки, а достатньо лише поїсти, помитися. Говорити з підлітками найскладніше, оскільки вони своїми переживаннями зазвичай діляться не з батьками, а лише з однолітками”, – пояснює психологиня.

Пологи на 37-41-му тижні вагітності вважаються вчасними, а народжені на такому терміні діти – доношеними. Проте нині жінки таки стали народжувати дещо раніше, ніж зазвичай – констатують у перинатальному центрі.

“Ми відзначаємо вплив стресу на жінок. Були переселенки, які прямуючи, наприклад, до Львова, починали відчувати перейми й зверталися до нас. Траплялися й випадки  хибних переймів. Хочу порадити вагітним, щоб вони не хвилювалися. Будь-яку жінку ми приймемо з радістю і надамо всю необхідну допомогу”, – наголошує завідувачка пологового відділення обласного перинатального центру Наталія Королюк.

Хибні перейми або перейми Брекстона-Гікса – своєрідне тренування організму перед справжніми пологами. Жінка може їх відчувати після 20 тижня вагітності, а їхнє виникнення пов’язують із підвищеною збудливістю матки. Від справжніх переймів тренувальні вирізняються своєю нерегулярністю.

“Зазвичай  хибні перейми не відбуваються через чіткі часові проміжки і припиняються. Якщо почалися реальні пологи, то перейми не зникнуть, а розвиватимуться. В ситуації, коли жінка не має доступу до медичного обслуговування, вона просто очікує, як буде розвиватися. Тому в будь-якому разі паніка тут не помічник”, – зазначає Вікторія Потічко.

Реальність – пологи в підвалі

На випадок повітряної тривоги підвал Хмельницького обласного перинатального центру пристосували під укриття. Це добре відремонтоване приміщення, яке від 2013 року обладнали для потреб персоналу. Зараз у підвальних коридорах під час повітряної тривоги перебувають породіллі з чоловіками, відвідувачки жіночої консультації й медики. Вздовж стін постійно розставлені пляшки з питною водою.  Сховище розраховане на 90 осіб. Тут дуже тепло і є санвузол.

“Зараз у закладі нема заповнення, оскільки планову госпіталізацію й планові гінекологічні операції тимчасово скасували. Зменшилась і кількість жінок, які раніше через проблеми зі здоров’ям тривалий час до пологів перебували під наглядом лікарів. Тепер вони воліють максимально довго залишатися вдома”, – зазначає Наталія Королюк.

В одному з підвальних приміщень – палата інтенсивної терапії для новонароджених. Тут розміщені кувези, системи з термоконтролем для інтенсивного виходжування малюків, апарати для проведення неінвазивної та інвазивної респіраторної підтримки, монітори для постійного контролю дихальної та серцевої діяльності. 

У приміщенні, де ще нещодавно харчувався персонал, тепер палата інтенсивної терапії. Вона обладнана  апаратом штучної вентиляції легень, який бере кисень з повітряної суміші.  Тут можуть приймати фізіологічні пологи і проводити кесареві розтини. Під час повітряної тривоги в одної з пацієнток почалися потуги, зрештою саме в укритті вона народила здорову дитину.

“Якщо лунає сигнал тривоги, і жінка в першому періоді пологів, то вона спускається і перебуває в укритті. Тут її підключають до апаратури стеження, слухають серцебиття дитини, за необхідності проводять інфузійну терапію. Коли тривога закінчується, жінка зазвичай піднімається і народжує вже у звичайній пологовій залі”, – пояснює Наталія Королюк.

Для  жінок з переймами переміщення в укриття – процес, який може вплинути на хід пологів. Особливо, якщо породілля не впевнена у своїй безпеці. За таких умов перейми навіть можуть призупинитися. 

“Може виникнути вторинна слабкість родової діяльності. Якщо жінка спуститься в підвал і почуватиметься там захищеною, то в неї буде все добре”, – переконує Вікторія Потічко.

32-річна хмельничанка Олена Мазуренок родом з Луганщини, першу доньку народила в Харкові. Друге ж маля з’явилося на світ у день, коли в Хмельницькому весь день лунали сирени. За словами жінки, до пологів найбільшим її страхом було народити в не пристосованих для цього умовах.

“Мене дуже хвилювали фото і відео з жінками й дітьми в бомбосховищі. Тому дуже боялася, що не зможу потрапити в пологовий. Через постійні сирени в день моїх пологів персонал також був наляканий і радив спускатися в укриття. Загалом, якщо ти не хочеш цього робити, маєш написати розписку. Тобто вони дають можливість обирати. Так само і залишається якась частина медиків. Але під час перебування в пологовій залі спуститися вже не могла фізично”, – згадує Олена.

Зараз Олена намагається налагодити грудне вигодовування. І цей процес, за її словами, забирає всі сили. Тому на перегляд новин не вистачає часу.  Власне, жінкам, які нещодавно народили, для почуття безпеки необхідне дуже дозоване споживання інформації – радить психологиня. 

“Наприклад, виробити правило ранкового і вечірнього огляду для відстеження ситуації. Цей ритм споживання інформації, ритм турботи про себе, годування дитини – в цьому циклі матері легше слідкувати за станом дитини і своїм”, – каже Світлана Рула.

Помічними для вагітних і породіль може стати все, що дає їм можливість  сконцентрувати увагу на чомусь важливому поза трагічними новинами про війну. Це може бути і волонтерство, і заняття йогою, і творчість. А ще, за словами Світлани Рули, варто згадати про колискові. Їхня підлаштована під ритм серця жінки монотонність позитивно впливає на налагодження сну малюків. Мають такі пісні терапевтичний ефект і для самих жінок, заспокоюючи і сприяючи нормалізації лактації.   

Стокове зображення від Depositphotos

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook