У середмісті Хмельницького недобита радянська скульптура “проситься” на демонтаж (ФОТО)

Шлях до парку Чекмана вулицею Староміською дарує хмельничанам та гостям міста різноманітні враження. Нерівний асфальт з діркою в тротуарі, про яку ми писали ще рік тому, і яка досі там, лише прикрита камінцем. Нові платани вздовж дороги, які колись мають тішити хмельничан красивими кронами та затінком. Зразок радянського скульптурного «мистецтва», від якого залишилася приблизно третина, і який не стільки тішить око, скільки лякає своїм виглядом.

Поки вся Україна активно стежить за декомуназіцією різноманітних пам’ятників, що символізують епоху тоталітаризму, непоміченими поки що залишаються інші витвори рук радянських скульпторів, які, хоч і не несуть на собі яскравого відбитка комуністичного режиму, проте певною мірою його символізують.

Ті, хто народилися та виросли за часів Союзу, напевно, пам’ятають усіх цих дівчат з веслами, піонерів з горнами, піонерів з барабанами та подібних персонажів, зроблених з гіпсу та красиво колись розставлених у парках, скверах та інших зонах відпочинку. Кажуть, свого часу такі скульптури отримали спільну назву «гіпсовий соцреалізм». Якесь ідеологічне навантаження вони, звісно, несли – ймовірно, пропагували здоровий та «правильний» спосіб життя.

Скільки таких скульптур вціліло у Хмельницькому, наразі важко сказати. Можливо, та, яка стоїть неподалік входу у парк, – остання. В оригіналі, як і всі гіпсові фігури, ця колись була біла. Проте, якщо такі скульптури систематично не доглядати, з часом вони стають брудно-сірими. Тож, напевно, саме через це хтось колись пофарбував цю скульптуру у коричневий колір. Тепер вона не так впадає в очі, принаймні, здалеку, бо трохи губиться на фоні дерев, що ростуть поруч. Проте перехожим, які проходять повз, зовсім поруч, оминути її поглядом не вдасться. А їх тут щодня проходить сотні, а у вихідні – можливо й тисячі. І бачать – оце.

• 

Щоправда, назвати «скульптуру» вцілілою – досить складно. За задумом, вона зображає двох підлітків, один з яких тримає м’яч. Хоча, можливо, вони його колись тримали разом. Зараз про це, розглядаючи «скульптуру» можна лише здогадуватися. І десь навіть трохи жаліти хлопців, які так і просяться, аби їх нарешті добили і дали їм спокій.

Можливо, коли всі пам’ятники та різноманітні знаки, що несуть на собі яскраво виражені ознаки тоталітарного режиму, у Хмельницькому знесуть, дійдуть у місцевих комунальників руки і до цього радянського недобитка. А поки що…