Забуте й покинуте: історія села Згар на Хмельниччині (ВІДЕО)

Згар – село, що вимирає, розташоване у Вовковинецькій тергромаді Хмельницького району. Згар – це також і назва однойменної річки, що протікає селом та є притокою Південного Бугу.

Як такого, села не існувало до більшовицької окупації та колективізації в кінці 20-х років XX століття. До цього люди жили розкидано по хуторах і навіть серед лісу. Вирубуючи дерева, створювали простір для ведення господарства, а спалюючи пні, певно, і створили назву річки – Згар.

Згадку про цю місцевість можна знайти у монографії Михайла Грушевського «Барське староство», де автор вказує на згарські ліси як північну межу адміністративної одиниці Речі Посполитої.

З початком будівництва колгоспної системи в Україні традиційний уклад життя населення зламався. Людей з лісових пасік та хуторів почали зганяти ближче до колгоспу, їх найдорожче майно – землю, конфісковували. Серед лісу і сьогодні можна натрапити на характерні пагорби, що залишились від колишніх людських осель.

Крім зайнятості на полях та фермах, жителі села вирізнялись ремеслом витісування дерев’яних ложок. Цим займались роми, табір яких до колективізації розташовувався в районі села Вовковинці і яких насильно переселили до новоствореного села. У післявоєнний час роми асимілювались місцевим населенням, і на сьогодні їхня самобутня культура повністю втрачена.

Все що залишили жителі села Згар для нас – це речі побуту (глечики, веретена, жорна тощо), листи та фотографії, за допомогою яких можна дізнатися про їх рід заняття, характер, переживання і, загалом, скласти портрет села.

Детальніше – у сюжеті  PARNISHONKA

За матеріалами сайту Хмельниччина туристична

Читайте також: Сталінська показуха та посмішки смерті: чим цікаве туристам село на Хмельниччині

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook