Монастир, клуб, притулок: історія трансформацій храму на Хмельниччині

Костел Йоана Хрестителя та монастир ордену отців Капуцинів – архітектурний ансамбль, розташований у Старокостянтинові на Хмельниччині. За радянських часів у споруді влаштували клуб, згодом там був притулок для знедолених. Зараз храм взяла під опіку та використовує польська громада.

Будувати релігійну споруду почали у 1750-х роках за ініціативи та на кошти князя Януша Санґушка. Автор проєкту – видатний італійський зодчий доби пізнього бароко Паоло Фонтана. Він же – архітектор костелів в українських містах Ізяславі та Устилузі, а ще – у польському Любартові. Ці споруди зводили за зразком церкви ордену Санта-Марія-делла-Кончеціоне в Римі.

З часом до костелу з південного боку добудували двоповерхові споруди монастиря. У 1778 році храм освятив луцький єпископ Францішек Комарницький. Костел має ознаки різних архітектурних стилів.

Близько 40 років (1830-1870) при монастирі діяв притулок для знедолених. У 1887 році монастир ліквідував уряд Російської імперії. Братія перейшла на нелегальне становище і залишалася у місті до початку XX століття. Костел же набув статусу парафіяльного. Храм використовували як релігійну споруду, доки до влади не прийшли більшовики.

У 30-х роках монастир використовувався як культова споруда, але був закритий. Священники переїхали в Ізяслав. Перед проголошенням незалежності України тут розташовувався будинок культури.

У 1989 році костел передали польській громаді. Згодом споруду відреставрували за кошти місцевих і польських благодійників. Парафію обслуговують францисканці-капуцини. А з вересня 1995 року працюють черниці-йосифітки згромадження Сестер святого Йосифа.

Детальніше – у сюжеті каналу Наголос.

За матеріалом Хмельниччина туристична.