Мистецький вечір, присвячений пам’яті жертв Голокосту, провели у хмельницькому музеї

Напередодні увечері у Хмельницькому обласному художньому музеї відбувся вечір-реквієм, приурочений до Дня пам’яті жертв Голокосту та героїзму європейського єврейства.

Цього року день вшанування пам’яті шести мільйонів європейських євреїв, вбитих нацистами під час Другої світової війни, весь цивілізований світ відзначав 18 квітня. Національний день пам’яті і жалоби «Йом га Шоа» в Ізраїлі і за його межами був встановлений Кнесетом в 1951 році.

Як говорити про пам’ять втрати і катастрофу людської гуманності ХХ століття засобами мистецтва – основна мета, яку ставили перед собою організатори вечора – музейники й волонтери ХОХМ.

За тематичний акцент мистецького вечору «Рефлексії історії. Фуга смерті» було взято твір, який вважається найвідомішим прикладом поезії Голокосту. Автор – Пауль Целан – народився у Чернівцях і сам в роки Голокосту потрапив до трудового табору, проте вижив. Родина поета й перекладача була знищена у таборах смерті. Саме пережитий досвід між 1944 та 1945 роками поет втілив у вірші «Фуга смерті».

Як зауважують літературознавці,  характерним для вірша є багатослівне приєднання до музичної фуги повторюваних мотивів і варіюючих структур, а також використання парадоксальних шифрів, таких як «Чорне молоко зорі», які натякають на історичні події, не називаючи їх конкретно. Цитата «бо смерть це з Німеччини майстер» увійшла в німецьку мову як сталий вислів.

Вперше світ побачив цей твір Целана у 1947 році, в перекладі румунською й тоді вірш мав назву «Танго смерті». Саме тому протягом вечора всі чотири частини твору озвучувались читцями Ірцею Кошлатою та Андрієм Каптарем почергово двома мовами – румунською та українською.

Відома хмельницька поетеса та історикиня Ірина Чабанова (Ірця Коштала) – натхненниця вечора – наголошує, що сьогодні імена культових творців європейської культури, батьківщиною яких є Україна, більше відомі закордоном ніж вдома.

Я дуже добре пам’ятаю, як в 11 класі на уроках зарубіжної літератури ми проходили творчість Пауля Целана. І як я вперше прочитала й відчула “Фугу смерті”. Мить потрясіння. Ні до, ні після нього ніхто такого не писав. Ніхто Так не писав. Ще й про такі трагічні події в історії, про Голокост. І сьогодні мені прикро, що люди не знають (або мало знають) про цього генія. Який народився і значну частину життя провів у Чернівцях. До кінця життя зберігаючи любов до рідного міста та землі. Нині ми переживаємо ще одну трагедію. Завдяки Целану, я точно знаю, що писати вірші, творити можна під час найбільших катастроф. І творчість рятує, – зауважила пані Ірина.

У своєму вірші Целан описує сцену, яка мала місце не просто у світовій історії, це події, які повертають нас до подій, що відбувались у Янівському таборі смерті. Саме у ньому за наказом унтерштурмфюрера СС Ріхард Рокіта, був створений табірний оркестр, що складався з найкращих львівських музикантів, людей з європейським, а то й з світовим ім’ям – в’язнів табору. В табірних умовах був написаний твір «Танго смерті», автор якого невідомий досі. Саме під цей твір у виконанні оркестру здійснювались жорстокі вбивства у таборі.

Для підкреслення унікальності й практичності мистецтва, створеного митцями під час та після Голокосту організатори заходу залучились підтримкою локальних артколективів й творчих особистостей.

Так, інструментальне «дихання» вечору подарувала солістка обласної філармонії Марія Кухар. Хореографічну складову мистецької гостини сучасним танцем оздобив танцювальний колектив «BODY LOVE», під керівництвом балетмейстера Миколи Заволодька.

Особливістю вечору стало тематичне звертання до юдейських молитов. Так, на початку прозвучав наспів заупокійної молитви «Кадіш». На коді вечору характерну молитву «Шма», яка після завершення Другої світової війни допомагала відшукати юдейських дітей по притулкам і монастирям, виконала вокалістка етноколективу «Ладовиці» – Вікторія Шара.

Для чого потрібне переосмислення через культуру і мистецтво, навіщо співставляти нищення євреїв і українське сьогодення, розповіла кураторка заходу, науковиця ХОХМ Ольга Нікітіна:

Ми сьогодні переживаємо страшну, кровопролитну війну, націлену на винищення українців, як нації з її унікальною культурою і мистецтвом зокрема. Тому росія трощить наші музеї, краде мистецькі твори, переписує історію. Ці ж сторінки колись пережив єврейський народ й в просторах наших території зокрема. Тому ми проводимо такі заходи, що показати, наскільки ворог діє спільними методами й наскільки громада, яка знаю й шанує свою ідентичність – виживає й після жахів втрат – перероджується й творить далі! Ми говоримо про художників, композиторів, поетів – які жили й відчували час, перетворювали біль на мистецтво, яке дійсно не знищити!