Поетичні читання про силу, війну і любов провели у хмельницькій бібліотеці

У приміщенні Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи відбувся мистецький захід, поетичною зіркою якого стала відома хмельницька журналістка, поетеса Ольга Нєсмєянова.

Поетичні читання під назвою «Подаруй мені сонце!» – це в першу чергу відвертий діалог поетеси з глядачем, не тільки про акценти поетичного натхнення, а й про стани, місця й події, які не в останню чергу вплинули на естетику авторського письма.

«Жити наживо» – так своє щодення характеризує пані Ольга. І саме поезія не в останню чергу втілює цю настанову на повну.

Напевно, у своєму поетичному досвіді я можу виділити так звану ранню поезію, до лютого 2022 і вже воєнного часу. І вони дійсно різняться. Писати у мережі я починала під хештегом #ЯіЛьвів, бо саме це місто приносить велику долю натхнення у моє життя. Сьогодні «слово» для мене розрада і допомога пережити час, стан й залишитися тут, – коментує авторка

Інструментальною оздобою артчитання став супровід кларнета у виконанні Валерія Телеховського та скрипки – Ірини Місюренко. Як зазначили акомпаніатори – ідеї й мелодії народжувались буквально під час репетицій, наразі музичний супровід існує до чотирьох творів авторки, але робота продовжується.

Авторка за професійною освітою – філолог, тому її ставлення до кожного обраного слова шанобливе й прискіпливе, проте ці особливості пані Олі цілком справедливі з огляду на довершену якість, як мови й сюжету, так і конструкції віршів:  

«Я дозволила собі стати тією, якою я є.

Тією, яка боролася зі своїм затятим ворогом –

власне, собою.

Інколи – до сліз, інколи – до невдач.

Та перемогла.

Тому, буває, що ховаюся у найтихішому закутку,

а за хвилину вже – рок-н-ролю.

Пробачивши собі усі свої слабкості,

усі огріхи, цятки на сонці

та вчинки, на які – годі рівнятися,

падала, піднімалася

та далі вперто йшла уперед.

Я дозволила собі нічого не боятися.

Під час літературника авторка ділилась своїми рецептами переживання війни, з якою останні чотирнадцять живе Україна. Ольга Нєсмєянова зізнається, що разом зі своїми віршами переживає гул серен, який з кожним медитативним читання вголос стає плиннішим, тихішим. Також, поетеса наполягає, що віра в одне одного може рятувати від розпачу щоденно.

Я в щирому захопленні від нас – українців, особливо сьогодні, коли ми єднаємось у боротьбі. Це не просто сила, а силища, яка тримає нас й допомагає утримати рівновагу. Хтось сказав, що мені не варто писати, адже після моїх віршів хочеться у петлю. А я все одно пишу, бо можливо егоїстично рятує себе від власної, – коментує поетка.

Звичайно, Ольга Нєсмєянова мрія видати власну збірку, але згодом, коли відчує що час настав. Варто зазначити, що авторка вже обрала для майбутнього видання ілюстраторку – дочку Ясю, яка, за її словами, повністю відчуває світ, почуття, які словом втілює поетеса. Тож, чекаємо на новий спільний доробок, створений двома палкими серцями інтелектуальної краси!

Подаруй мені сонце!

Подаруй мені сонце так,

як це вмієш робити лиш ти:

стоячи над урвищем на високій горі

і дивлячись на світ,

що згори видається млявим,

тримаючи сонце обома руками.

І світ тоді видасться

не таким знекровленим.

Я люблю сонце,

тобою дароване.

Подаруй мені тишу.

Подаруй мені тишу посеред крику,

посеред розпачу і зневіри.

І коли ми відкриємо в тиші

сотню дверей,

випустимо на волю янголів

та усіх наших демонів,

я повірю, що ми переможемо

найлютіших звірів.

Ми розіб’ємо стіну,

із болю змуровану.

Я люблю тишу,

тобою даровану.

Подаруй мені своє тепло.

Те тепло, про яке мріємо

у далекій дорозі.

Я не знаю, чого зараз більше у моєму житті –

щастя чи відчаю.

Але я відчуваю,

що одного дня твоє тепло порятує нас,

коли стоятимемо на морозі босі.

І коли впорядкуємо

життя пошматоване,

я загорнуся в тепло,

тобою дароване.