100-річну етикетку виробника покрівлі знайшли під дахом палацу на Хмельниччині (ФОТО)

У палаці Гершгоріна (відомого також як особняк адвоката Периторіна) у місті Деражня Хмельницького району під час огляду даху виявили чимало цікавих знахідок, серед яких – етикетка виробника покрівлі Давида Люльки, що “протрималася” понад 100 років.

Нагадаємо, об’єкт культурної спадщини у місті Деражня Хмельницького району викупила засновниця проєкту «Спадщина.UA» львів’янка Ганна Гаврилів. Після того, як нові власники почали досліджувати історію будівлі, з’ясувалося, що назва, до якої за багато років звикли місцеві мешканці та ті, хто цікавиться історією краю, не зовсім правильно. Детальніше ми писали про це у матеріалі “Нові власники палацу на Хмельниччині досліджують походження його назви”.

Будівлю маєтку, який виявився насправді палацом, взялися реставрувати, а про хід робіт розповідати на спеціально створеній для історичної споруди сторінці у соцмережах. Там можна дізнатися, зокрема, про знахідки, які виявляють під час підготовчих робіт. Про деякі з них розповів дослідник, краєзнавець, архітектор Іван Щурко.

Зазвичай роботи на спорудах починають з фундаментів, ми ж почали з даху! І одним із перших наших відкриттів було виявлення під шаром радянського шиферу бляшаної фальцевої крівлі в достатньо доброму стані збереженості! А після детальнішого огляду горища однією з перших знахідок став фрагмент листової оцинкованої «білої» бляхи, якою виявилася покрита частина дахів, зокрема купол, з відтиском печаток та оригінальною «етикеткою» виробника.

За словами краєзнавця, цінність цієї знахідки надзвичайна, бо дозволяє чітко зафіксувати дату будівництва палацу.

Дотепер жодного документального чи матеріального підтвердження про цю дату ми не мали, лиш перекази, а сьогодні чітко фіксуємо 1910 рік як рік спорудження палацу Гершгоріна.

Розповів Іван Щурко також про покрівельну оцинковану бляху, яку було використано для оздоблення даху палацу. Її виробником був одеський єврей з українським прізвищем Давид Якович Люлька:

Його підприємство «Завод білої жесті Д. Я. Люльки» від 1905 року знаходилося в Одесі (нинішня вул. Болгарська, 71-73). Найімовірніше, що пов’язані з ним підрядники виконували також покрівельні роботи на нашому об’єкті.

Давид Люлька був інженером-техніком, своє металообробне підприємство він заснував у 1888 році. У 1893 році на заводі працювало 12 робітників. Серед обладнання була одна парова машина у 5 к.с. Щорічно завод виробляв 6000 ящиків білої жерсті (оцинкованої бляхи) на суму 60 тисяч рублів. На підприємстві у той час також виготовляли цвяхи, петлі, відра, чашки, аграфні гачки та булавки. У 1912 році на заводі вже працювало 120 робітників, управляючим був М.Б. Гехт. Завод, серед обладнання, мав двигун у 60 к.с. Щорічно підприємство виробляло продукції на 400 тисяч рублів. Тобто, справи у нього йшли добре, якщо обсяги виробництва за неповних десять років збільшилися у сім разів. Далі був прихід совєтів і націоналізація. Підприємство було перетворене у державод №8 ім. Петровського, який у 1976 році об’єднано з держзаводом №1 ім. Хворостіна у машинобудівне виробниче об’єднання “Оріон”. З перемінним успіхом, завод проіснував до початку 1990-их років, далі занепад.

Щодо знайдених печаток, то, за словами дослідника, два круглі відтиски, ймовірно, можуть свідчити про перемоги мануфактури Люльки на будівельних виставках.

На одній з них по колу є напис «ОТЪ ИМПЕРАТОРСКОГО РУССКОГО ТЕХНИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА», а у центрі дата «1910 рік», а отже можемо стверджувати, що первісну покрівлю влаштували в тому ж році чи трохи пізніше.

Іншу ж печатку, пише Іван Щурко, розпізнати не вдалося – тут сподіваються на допомогу дослідників та краєзнавців.

Є також гарний зразок паперової рекламної етикетки з написом «ЖЕЛЪЗО ЗАВОДА ИНЖЕНЕРА Д. Я. ЛЮЛЬКИ-ОДЕССА» та елементами сецесійного оздоблення, – додав краєзнавець.

Про майбутні цікавинки, що зберігає палац Гершгоріна у Деражні, читайте на його сторінці у соцмережах, а поки що майстри демонтують радянський азбестоцементний шиферний дах та ремонтують знайдену під ним фальцеву крівлю.