У скелях на Хмельниччині ховається унікальний туристичний об’єкт

Село Субіч знаходиться у казковому місці над Дністром поблизу Кам’янця-Подільського. Тут є унікальний туристичний об’єкт – скельний монастир, відомий з XVI століття. Хоча історики відносять його появу до X-XIII ст., коли на Поділлі з’являлося багато православних печерних скитів. Монастир складається з декількох десятків келій, вирубаних у скелі Монастирище, на 40-метровій висоті над рікою Дністер.

Дорога до села (особливо останніх 10 км) залишає бажати кращого. Однак мальовничі краєвиди, які відкриваються туристам, варті того, аби все ж дістатися сюди. А от знайти старовинний храм – ціла пригода. Щоб побачити давню печерну обитель необхідно подолати 800-метровий крутий спуск по вузькій стежині, яку важко знайти. Шлях проходить через непролазні хащі, круті обриви та спуски. Крім того, у тій місцевості багато кліщів і змій. Оскільки стежка дуже крута, спускатись варто лише в зручному взутті та в суху погоду.

Спочатку потрібно подолати найважчий і найнебезпечніший відрізок дороги, оточений з обох сторін кущами та деревами. Згодом стежка повертає ліворуч, і тягнеться до самого монастиря, місцями вона ширшає. Праворуч, біля самісінької стежки 40-метрова прірва. Глянеш вниз – перехоплює подих, а серце швидше переганяє кров. Ще якийсь час треба продиратись через густі колючі зарослі.

І нарешті перед очима постає великий грот, без будь-яких ознак культу. Далі грот меншого розміру, свічки, ікони та рушники всередині. Тут є і видовбане в скелі місце для ікони. Також в печері дуже цікава акустика. Під час розмови тут звук підсилюється та ніби вібрує. Складається враження, що звук проходить через підсилювачі.

До наших днів збереглися три невеликі печери. Келії були висічені в камені руками. Крім печерних келій тут є карлиця, цілюще джерело та неймовірні пейзажі. Важко уявити, що колись тут жили монахи. Умови для їхнього проживання були надзвичайно важкими: віддаленість від села та важкодоступність (бо досить високо над Дністром). Особливо складно було туди діставатися взимку. За переказами ченці були ткачами. Виготовлені речі вони відносили до місця, де нині діє капличка, і залишали для селян. А місцеві жителі села продуктами (від грошей ченці відмовлялися).

Детальніше про шлях до Субіцького монастиря дивіться у відео Tymchuk Ruslana

За інформацією Хмельниччина Туристична

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook