На цвинтарі у Хмельницькому районі дослідник виявив старовинні хрести

Останнім часом невеличке містечко Деражня за 35 км від Хмельницького дивує кількістю наразі маловідомих, проте розкішних історичних місць. Чого вартий лише палац Гершгоріна та пов’язані з ним детективні історії, які стали відомими лише протягом останнього року. Після тривалих досліджень як палацу, так і цілого регіону в контексті культурно-туристичного потенціалу, команда проєкту «Спадщина.UA» визнає, що Деражня претендує на туристичну мекку Поділля. Одне з таких місць – дільниця деражнянського міського цвинтаря та її хрести, які відкриває дослідник та краєзнавець Іван Щурко.

Один з них, як він вважає, – ще з часів, коли Деражня належала Жолкевським чи, може, гетьману Івану Виговському, бо на ньому прочитується дата 1622 рік. Якийсь поважний українець, міщанин (чи, можливо, міщанка) Деражні похований під масивним кам’яним бароковим хрестом. Нащадкам лиш варто ретельно відчитати напис на тому хресті, дбати про могили давніх міщан, пам’ятати про тих українців, що творили Деражню впродовж віків.

Також, на думку дослідника, варто перестати культивувати дивну історичну концепцію про «Деражня – маленьке єврейське містечко». Євреї тут були, їх було багато, але разом з українцями, поляками та представниками іншими націй вони творили мультикультурне середовище давнього українського містечка на Поділлі.

На інших фото – два хрести (і їх фрагменти) з початку XX ст. Якщо говорити про їх стилістику, то пластика близька до сецесії і відповідає історичному періоду.