Хмельницькому сміттю бракує місця

Хурделиця. Сніги. Зимно. Організму потрібні додаткові калорії, аби протистояти холоду. Більше енергії тілу – більше продуктів шлунку. Зростає наповнення холодильників – розбухає об’єм відходів. А от об’єм сміттєвих баків – сталий: не запихаються туди всі мішки-кульки із зайвим харчем. Вивалюються назовні.

 Ліктем попхав сміття у нутрощі бака – не лізе. Коліном – хіба гімнаст упорається. От і повзуть відходи зі сміттярки на прилеглу територію як хвостові відвали на якійсь копальні чи кар’єрі. Видобувники та шахтарі краще розуміються на термінології та етимології цих утворень.

Заважає сміття ходити? Та ні, лежить собі елегантно осторонь, майже не заповзаючи на тротуар. Хіба смердить троха. Але взимку – то дрібниця: підняв шалик, прикрив носа – проскочив повз сміттярку. А якщо ще й каптур опустити долу, прикривши очі, то й не помітиш сміттєву купу – до всього ж можна пристосуватися.

А можна ж і на інший бік дороги перейти. Не крутити головою навсібіч – взагалі краса. Як нині модно казати, війна; хіба про сміття час думати?

Якщо ж про нього таки трішечки подумати, то, припустимо неймовірне, виявиться, що можна дещо змінити графік прибирання сміттєвих майданчиків. І, навіть складно таке уявити, сміттєві відвали зникнуть.

Читайте також: 3500 контейнерів сміття щодня вивозять на звалище комунальники Хмельницького