У серці має бути Україна: історія співачки й волонтерки Марини Українець

Марина Українець – відома хмельницька співачка, яка понад 10 років працює у Хмельницькому академічному муніципальному естрадно-духовому оркестрі, волонтерка організації «Мистецька сотня «Гайдамаки», ведуча. До початку повномасштабної війни Марина разом з однодумцями постійно відвідувала зону АТО/ООС з творчими виступами та гуманітарною допомогою для бійців.

«До лютого 2022 року хмельницька творча спільнота регулярно влаштовувала благодійні заходи для допомоги військовим. Повномасштабне вторгнення активізувало це. Пріоритети змінились. Тепер ми стали ходити на роботу у вільний від волонтерства час, тому що розуміємо, для чого це все робимо», – підкреслює волонтерка.

Творчість, яка підсилює бойовий дух

Розпочалась благодійна діяльність Марини Українець у 2014 році з першого доброчинного концерту для військових, де збирали кошти на їхні потреби. Потім разом з групою музикантів вона почала їздити у шпиталі, на полігони, у військові частини.

«Моє покоління не знало, що таке війна, ми були не готові, не знали, як себе поводити з військовими на фронті, як спілкуватись. Аби підіймати захисникам та захисницям бойовий дух наша спільнота організовувала творчі виступи», – каже співачка.

У 2015 році благодійний творчий рух викристалізувався в громадську організацію «Мистецька сотня «Гайдамаки» і став все частіше відвідувати зону бойових дій. За словами Марини Українець, поїздки на фронт відбувались кожного місяця: три тижні готувались, збирали допомогу та один тиждень присвячували бійцям на Донбасі.

«Кожного дня на виїзді у нас було від трьох до шести концертів у різних підрозділах. За всі роки – це сотні концертів, які й ніхто не рахував. Все це було за покликом серця, – розповідає пані Марина. – Для мене навіть образливо було, коли казали щось фіксувати. Ми ж не за цим їздили. На згадку залишали лише фотографії та теплі спогади».

За словами співачки, зараз до «мистецької сотні» входить 65 осіб. Наразі концерти на фронті відбуваються вкрай рідко через небезпеку і щільний вогонь ворога. Але й у таких складних умовах митці знаходять можливість трішки «розрядити» хлопців і дівчат на передовій українською піснею.

«Раніше наша волонтерська група їздила по всій лінії фронту. Зараз – це інша війна та більша небезпека, часто чути вибухи, тому може бути 2-3 невеличких виступи, які проходять зовсім тихо, – каже Марина Українець та додає: – Влітку ми давали концерт на передовій і хлопці попереджали, щоб ми не показували локацію, дорогу, навіть шматочок стіни, оскільки за тиждень до цього у місцевому будинку культури був виступ, а після нього – приліт».

У 2016 році підтримка суспільством антитерористичної операції йшла на спад. У цей час стало відомо про важку хворобу одного із волонтерів «Мистецької сотні». Тому організація додала до своєї діяльності ще один напрям – допомога важкохворим дітям та вихованцям дитячих будинків як Хмельниччини, так і Донеччини. Цим займаються і зараз.

Війна у нашому домі

У переддень повномасштабного вторгнення у Хмельницькому проходив фестиваль українських патріотичних пісень. Як згадує Марина Українець, вся творча та волонтерська спільнота була присутня на заході, де піднімалась тема об’єднання зусиль в разі загрози.

«Я до останнього не відчувала небезпеки. Вранці нашу сім’ю розбудила сирена. І хоча я знала, що таке бойові дії, але виявилась не готовою психологічно і абсолютно розгубленою. Я завжди розділяла: там, на сході – війна, а тут – моє мирне життя та мій дім. В одну мить я зрозуміла: все, війна пришла сюди», – розповідає волонтерка.

Реагувати довелося швидко: двійко неповнолітніх дітей Марини Українець зостались з бабусею у селі, тоді як вона поринула у допомогу армії з головою. Спочатку волонтерка займалася прийомом дзвінків від благодійників. Паралельно допомагала укомплектовувати місцеву територіальну оборону. За кілька днів з’явилась можливість вивезти дітей за кордон.

«Потрібно було супроводжувати групу дітей до батьків за кордон. Це спонукало мого чоловіка вмовити мене поїхати з ними та вивезти своїх дітей у безпечну країну. Та тільки ми перетнули кордон, я одразу зрозуміла – надовго тут не зостанусь. Я багато років присвятила волонтерству і відчувала велику відповідальність», – розповідає пані Марина.

Вона була в Європі лише 10 днів. Тут її все дратувало: старовинні будівлі здавались обшарпаними, а допомога місцевих мешканців – нав’язливою. Думки про дім не полишали. Потрібно було повертатись, але не з порожніми руками. За час перебування за кордоном вона зуміла знайти благодійні фонди, які зібрали і передали в Україну гуманітарну допомогу.

«Мені було соромно перебувати за кордоном. Я всією душею хотіла повернутись додому, – згадує волонтерка. – Не важливо, жінка ти чи чоловік, щось маєш робити для підтримки армії та перемоги. В серці має бути Україна. Якщо всі виїдуть, то хто її буде захищати?»

Залишивши дітей в безпеці, Марина Українець повернулась на батьківщину. 

Благодійні концерти

У рідному місті волонтерка-співачка почала займатись тим, що вміє найкраще. Перший благодійний концерт запропонував організувати один з торгових центрів Хмельницького. Участь у ньому погодилась взяти відома бандуристка Марина Круть. Тоді, як згадує волонтерка, вдалось зібрати невелику суму, але після цього концерти почали влаштовувати регулярно.

«Один з найбільших зборів був влітку 2022 року. Так збіглося, що на той благодійний виступ випадково потрапив мій друг, військовослужбовець з позивним «Манюня», з яким бачились на передовій. У Хмельницькому він перебував на реабілітації, на жаль, вже з ампутованою ногою. Він був з нами весь концерт. Я думаю, що його присутність спонукала людей робити пожертви. Тоді зібрали понад 25 тисяч гривень, вдвічі більше, ніж зазвичай», – розповідає Марина.

Співачка, ведуча, організаторка Марина Українець каже: протягом одного дня могла брати участь у 4-5 концертах на різних майданчиках міста Хмельницького. Все це доводилося поєднувати з основною роботою. Активне волонтерське літо змінила осінь. Через скарги окремих підприємців виступи в торговому центрі довелось скоротили.

«Прикро, що патріотичні українські пісні, які виконуються з благодійною метою, стали заважати деяким орендарям. Було боляче усвідомлювати таке нерозуміння ситуації.  Домовились з адміністрацією ТЦ про компромісне рішення, – каже співачка і додає: – Зараз вже не ті збори, які були раніше. Люди реагують, але все менше донатять. Наприклад, на «чорну п’ятницю», коли магазини були переповнені відвідувачами, я розраховувала на більшу активність хмельничан. Але ж збори для ЗСУ потрібно якось закривати. Тож часто змушена використовувати особисту кредитну карту. Я не можу сказати хлопцям «Вибачте, ми не зібрали».

За словами волонтерки, через недостатні благодійні внески доводиться скорочувати кількість поїздок на схід, адже потрібно не лише закупити необхідне обладнання, а й заправити авто.

Має у скарбничці спогадів волонтерка і приємні історії. Декілька років тому на виступі до дня міста, з натовпу вийшли військовослужбовці з величезним букетом троянд. Вони піднялись на сцену і з вигуками: «Це наша волонтерка Маринка» подарували співачці квіти.

Волонтерство як стиль життя та приклад для молоді

Патріотичне виховання власних дітей – одне з основних завдань, яке поставила перед собою Марина Українець. Це тісно пов’язано з волонтерською діяльністю, адже, попри свій вік (сину – 14, а доньці – 5 років), діти теж допомагають робити добрі справи.

«У цій війні, вважаю, я, як волонтерка, громадянка виконую правильну місію. Моя передова тут, щоб виховати гідне покоління, закласти цінності, аби з ними молодь відбудовувала Україну. Якби я не була мамою, то була б уже на фронті. Іноді з’являються думки про безпосередню участь у війні»,- пояснює волонтерка.

Найбільшим викликом для себе Марина Українець вважає вистояти та не зламатись. Вона зауважує, що наразі з’являється все більше обмежень для волонтерської діяльності і вся робота перетворюється на постійний пошук виходу з лабіринту.

«Є злети і падіння. Головне психологічно не зламатися і йти до своєї цілі», – наголошує співачка.

Матеріал створено за підтримки Волинського пресклубу в рамках проєкту “Жіночі обличчя воєнного часу”. 

Відеоверсія розмови з Мариною Українець від каналу Наголос