У Хмельницькому відбувся перший у цьому році літературник

«Вечірник у ХОХМ» – перша літературна подія у нашому місті з початку нового року, до якої напередодні у Хмельницькому обласному художньому музеї долучилися шанувальники сучасного українського слова.

Концепція літературника за задумом музейників була присвячена тяглості традиції відстоювання української культури, мистецтва, ідентичності.

Так, вечір розпочався з перформансу в ході кого читці декламували твори поетів, які актуалізували конкретний період часу, коли українськість була під опалою імперії: «Розстріляне відродження», «Шістдесятництво» і нової доби воєнного сьогодення:

Під час перформансу наші учасниці читали вірші Михаля Семенка, Василя Стуса й нещодавно полеглого сучасника – Максима Кривцова. Для ілюстрування найціннішого вкладу цих та інших митців у захист держави було обрано полотно «Квіти війни» художника Андрія Каптаря. Крім того, цей вечір став фінісажем виставки-присвяти самовизначенню «Ідентичність» Ганни Богачук. Ця експозиція про усвідомлення свого походження й приналежності до цієї землі підкреслила римовані строфи літературного спадку України від 20-х років XX ст. до сьогодення, – коментує організаторка вечора, науковиця ХОХМ Ольга Нікітіна.

Після перформативної частини й означення концепту експозиції «Ідентичність» Ганни Богачук до мікрофона з авторськими прозовими й віршованими творами виступили представники літературного товариства міста. Учасниками прозової сцени з різножанровими оповідями стали письменниці Ольга Сидоренко та Наталія Кухаренко. Віршовану форму на загал представили знані поети та поетки: Ірця Кошлата, Ольга Нєсмєянова, Андрій Куранов, Андрій Каптар та молода поетеса Вікторія Оліщук.

Кожен автор під час «Вечірника» представив свою рефлексію на події війни, суспільні катастрофи та актуальні зовнішні тригери. За словами учасників, культура та мистецтво всі роки побудови української державності були унікальними інструментами боротьби за свою автентичність. Сьогодні ж ці засоби допомагають пережити війну та створити історичну пам’ятку часу, подій та емоцій, які неможливо переписати.

Організатори події зазначають, що музей, особливо після повномасштабного вторгнення, є платформою для артвисловлювання, як дієвого методу реабілітації громади, побудови громадянського суспільства. Чекаємо нових подій!