Виставка львівської художниці та скульпторки відкрилася у Хмельницькому

«Зрозуміти» українське сьогодення через мистецтво пропонують гостям у Хмельницькому обласному художньому музеї, де протягом двох місяців у найбільшій експозиційній залі експонуватиметься виставка живопису та скульптури львівської мисткині Людмили Давиденко «Зрозуміти».

Творчість пані Людмили знайома шанувальникам сучасного мистецтва з резиденції із сучасного живопису «ЦІНА СВОБОДИ», яка проходила влітку у ХОХМ. Цього разу в межах персональної виставки Людмила Давиденко представила на розсуд хмельничан роботи, створені, у своїй більшості, після початку повномасштабного вторгнення.

Так, досить красномовними є два живописних полотна, які одразу впадають в очі споглядачу – «Полум’я» та «Попіл». Як зазначає кураторка експозиції, науковиця музею Антоніна Мельничук, ці роботи символізують вогонь війни, який перетвориться на попіл, що дасть нове життя:

Традиційні рамки пізнання світу перестали функціонувати. Звичний порядок речей давно порушився, а нестабільний та агресивний світ, у якому українці перебувають вже понад десять років, ставить більше запитань, ніж відповідей. Як зрозуміти, чому все це з нами відбувається? Як зрозуміти, коли це все закінчиться? Як зрозуміти куди, а головне, як рухатися далі? Безперечно, зрозуміти важко, але вкрай необхідно. Хоча б заради того, щоб раптово не впасти в синдром відкладеного життя. Бо воно – одне, і хочеться прожити його гідно.

Є в експозиції й роботи 2024 року. І вони досить оптимістичного, життєствердного характеру – вода, яка виринає з-під землі й силою потоку несе потужне оновлення. Є дуже особисті, інтимні твори, які розкривають внутрішній світ, переживання та самопізнання художниці – «Вона», «Сплетена-сплутана». Адже довгі роки Людмила Давиденко знаходилася у щільній тіні свого чоловіка-митця.

Цікаві дві майже дзеркальних її роботи – «Єднання І» та «Єднання ІІ», які не є диптихом. За задумом авторки, вони символізують єдність нашого суспільства під час і після війни. На першому полотні зображені постаті разом, але їхні погляди звернені в різні боки. На другій роботі всі четверо героїв дивляться на глядача. У цих напівабстрактних роботах проступають обриси антропоморфних облич.

Загалом уся творчість художниці просякнула постмодерним поняттям «резоми», буквально – кореневища, яке тонкою непомітно-переривчастою лінією обгортає і формує кожен твір мисткині. Ця філософська смуга отримує продовження і на скульптурах. Масштабні, але напрочуд тонкі роботи через авторську резому перетікають у форму і утворюють скульптуру в кількох серіях. Найбільше вражають скульптури-дієслова – «Прикрити», «Проникнути», «Міркувати», щоб врешті  «Зрозуміти».

Зупиняє подих при спогляданні і серія «Один одного», яка демонструє такі знайомі кожному історії співіснування, життя поруч : «Один за один», «Один до одного», «Один заради одного» тощо.

Вступає в артдіалог з гостем експозиції і «Мова рук» – серія скульптур, натхненних образом натруджених, але таких тонких, любих рук бабусі художниці.

Якщо питати себе, чи відповідає це мистецтво нашому тяжкому і надемоційному часу, то відповідь не забариться. Звичайно – так! Адже виставка «Зрозуміти» – про всі напрямки болю, траси потрясінь і маршрути нового досвіду кожного з нас, майстерно перенесені на полотно і втілені у форму тією, хто чує цей шепіт часу найбільш тонко.

Фото авторки

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook