Хмельницький архітектор розповів про сенси, закладені у проєкт військового меморіального комплексу у Львові

Відомий креативними спорудами та інноваційними проєктами розбудови Хмельницького архітектор Дмитро Райфшнайдер розповів про конкурс на створення меморіального комплексу військових поховань Героїв України у Львові, який він виграв разам з канадським колегою Віктором Голубєвим.

Нещодавно Департамент архітектури та просторового розвитку  Львівської міської ради оголосив переможців конкурсу на проєктну пропозицію меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці І.Мечнікова. Серед 27 поданих пропозицій перше місце посів проєкт під шифром 390897 авторського колективу архітекторів Дмитра Райфшнайдера та Віктора Голубєва.

Містянам знайоме ім’я Дмитра Райфшнайдера та робота спеціалістів REIFSCHNEIDER BUREAU за проєктами: URBAN STREET, MUSEUM SQUARE, FEELIN’GOOD COFFE та іншими креативними архітектурними формами у Хмельницькому. Тож чому б не ознайомитись з новою віхою у роботі хмельничан, які прославляють наше місто за його межами своєю професійністю.

Варто зазначити, що після оголошення результатів конкурсу в бік переможців у соціальних мережах посипалися десятки коментарів, автори яких здебільшого навіть не заглиблювались у суть проєкту. Крім того, на сторінці  Департаменту архітектури та просторового розвитку ЛМР було чітко зазначено, що завершення конкурсу не означало, що проєкт є фінальним. І саме зараз відбувається обговорення щодо доповнень і корекції проєкта-переможця.

Щоб дати реальне розуміння концепції пропозиції-переможця, а також дізнатися про цей проєкт з перших вуст ми поспілкувалися з Дмитром Райфшнайдером.

Перше, про що хотілось спитати, як архітектори дізнались про конкурс  і чим були викликане їхнє рішення взяти у ньому участь:

Про конкурс чули десь із соціальних мереж. Крім того, Віктор Голубєв подзвонив мені і сказав, що хоче з нами робити конкурс. Ми (REIFSCHNEIDER BUREAU) на той момент були дуже завантажені і не могли долучитись всією командою. Тому, я запропонував Віктору співучасть у форматі консультацій. Тобто він пропонує ідеї, рішення – ми їх обговорюємо, визначаємо вектори руху і він працює далі. Таким чином і працювали. Віктор робив неймовірно велику роботу. Наприкінці  ми ще з Оленою Райфшнайдер долучились із деякими технічними моментами.

Тема втрати, шани і героїзму українських захисників та захисниць втілена в проєкті монумента, – важка, як для глядача, родичів і близьких полеглих, так і для тих, хто має перетворити емоції та відчуття на пам’ятник часу і його Героям. Про власні переживання і перетворення їх у мистецтво поваги до подвигу захисників України, увіковічення долі патріотів рідної землі, Дмитро, не без паузи, зауважує:

Знаєш – спочатку це не так сприймаєш особисто. Працюєш як завжди. Значно більше мають значення сенси, які закладаєш, ніж естетичні моменти – це так. Але все одно більш-менш все зрозуміло. Дуже складно стало тоді, коли оголосили переможців. Коли ти презентуєш проєкт сім’ям загиблих, коли дивишся на свій же проєкт їхніми очима, чуєш їхні думки, ідеї. От тоді розумієш – що проєкт буде дуже складним. Тому що це значно більше, ніж архітектурні рішення.

Концепція пропозиції, яка викликала багато пересудів – яким є її основний меседж:

Загальною метою проєкту є переосмислення, інтегрування та впорядкувати ділянки марсового поля, що має стати Меморіальним комплексом військових поховань Героїв України. Основна стратегія – це зберегти те що є і збагатити тим чого не вистачає. Фундаментальна ідея полягає в тому, що вигляд Марсового поля вже на сьогодні є вражаючим через свій розмір, орієнтацію та рельєф.

Головним акцентом всього комплексу має стати – ніщо інше, як місця поховання наших героїв. Тому запропоновано виконати надгробні елементи з білого архітектурного бетону із вкрапленнями натурального каменю (“терраццо”). На надгробному камені буде місце для закріплення фотографії та імені з роками життя полеглого. Разом із надгробним каменем буде невелике місце для розміщення квітів чи лампад. Таким чином білі надгробні камені будуть виділятись на фоні активної зелені, яка оточує Марсове поле. Важливим елементом місць поховання є активне озеленення, яке є невіддільною частиною української традиції захоронення полеглих. Також збоку біля могил буде облаштовано невеличкі місця для сидіння уніфікованого дизайну. 

Крім того, згідно з проєктом, важливою частиною зони поховань буде колумбарій, який в українській традиції повинен знаходитись нижче рівня землі, тому він розташований на стіні проходу вздовж центральної осі комплексу, який повільно врізається в ландшафт, утримуючи нульовий рівень площі, і пандусом піднімається назад на поверхню. Шлях крізь колумбарій та зону поховання розрахована для службового проїзду транспорту. Також бокова вертикальна поверхня може бути використана, щоб увіковічнити імена полеглих героїв.

Дмитро зауважує, що на передній частині комплексу біля вул. Мечникова пропонується облаштувати площу із монументом невідомому воїну для памʼятних і урочистих церемоній. Концепція нової площі полягає у зміненні осі міста на вісь історичну. Дана вісь направлена на Північний Схід та Схід в усереднену точку що поєднує координати боїв за Київ, Харків, Донецьк, Авдіївку, Дебальцеве, Іловайськ, Херсон та основний напрямок оборони України. Таке зміщення осі має на меті привернути увагу до географічної єдності України та контрастувати з структурою міста, врізаючись у неї. Сама площа являє собою мультифункціональний простір який завдяки своїй конфігурації вміщує велику кількість людей та має повну доступність для маломобільних груп.

Власне про меседж монумента невідомому воїну, Дмитро коментує:

Монумент невідомому воїну являє собою ландшафтно-просторову композицію з обʼємів оборонного характеру, які направлені у напрямках де точились бої за Україну. Січення граней цих обʼємів нагадує щит, що на відміну від гострої форми символізує захист на цих напрямках. Монумент може мати багато символічних прочитувань, але основне – це зелені шляхи що в перспективі йдуть до неба. Це зелень що символізує цвіт нації, який пішов захищати державу і їх душі, які прямують в небеса. Зі сторони вулиці Мечникова, монумент прочитується як ландшафтна форма та поєднується зі сквером, а зі сторони вул. Кутової – він прочитується як масивна скульптура що замикає меморіальний сквер та має чіткий і виразний силует. Шлях через громадську зону та меморіальний сквер проходять крізь монумент на церемоніальну площу та залучають відвідувачів до взаємодії з ним. Бокові вертикальні поверхні будуть використані для вшанування памʼяті героїв, які безслідно пропали. В основі монумента зі сторони площі розташована плита, на якій будуть зображені графічні знаки бригад і підрозділів, герої яких воювали за Україну. Тут же буде і місце покладання квітів. 

В кінці марсового поля розташований хрест на честь Української галицької армії, який завершує центральну вісь всього комплексу. Біля хреста запланована молитовна будівля. Її розташування зумовлене потребою відвідувачів побути в тиші, можливо, на самоті. Форма простого трикутника і дзеркальна лицьова поверхня – роблять споруду дуже лаконічною, щоб не перекрикувати, а підсилювати акцентність “Березового” хреста.

Стосовно можливих майбутніх правок та змін за потреби громади родичів і близьких загиблих героїв, архітектор зазначає:

Це не проєкт насправді. На конкурс подається етап Концепції. А коли з нами підпишуть договір на розробку проєкту – тоді ми спершу зробимо ескізний проєкт – в якому, власне оновимо необхідні рішення, в тому числі після обговорень з військовими, сім’ями похованих там героїв. Тоді цей ескізний проєкт знову буде публікуватися, швидше за все можуть бути ще якісь правки і тоді вже це перейде у стадію робочого проєктування. Коли будуть розроблятись інженерні конструкції і системи для реалізації. Загалом такий проєкт може зайняти легко від року. Але зрозуміло що перші якісь рішення будуть напрацьовані протягом кількох місяців і почнуть реалізовуватись досить скоро. Зокрема, самі нагробні камені і оформлення могил повинні бути реалізовані протягом пів року чи близько того.»

Стосовно гнівних зауважень мережевої громади і врахування цих поправок, Дмитро каже наступне:

Звісно дратує, коли люди пишуть емоційно. Коли відверто звинувачують у чомусь або щось в тому характері. Це диванна критика, яка переважно не несе ніякої користі. Але з іншої сторони – добре, що є дискусія, що суспільство не мовчить. Це важлива історична тема, яку не можна обійти стороною. Тому ми намагаємось з того водоспаду прокльонів виловлювати цікаві думки чи корисні поради. Для нас, архітекторів, важливо, щоб проєкт був якісно реалізований, і нам не суттєво, чи хороша ідея була згенерована нами, чи віднайдена серед гнівних коментарів.»

Також Дмитро Райфшнайдер зауважує, що питання загальної вартості проєкту опрацьовувалось, проте точна цифра наразі не може бути прорахована, адже це етап “грубих мазків”.

Насамкінець було цікаво дізнатися, чи відгукнуться професіонали REIFSCHNEIDER BUREAU на подібну пропозицію від хмельницької влади.

Направду, непросте питання. Досить складно пропускати через себе такі проєкти один за одним. Ми досить близько приймаємо свою роботу і віддаємо їй всіх себе повністю. Тому не впевнений, що ми морально витримали б кілька таких об’єктів. Але влада міста знає, що ми завжди відкриті до спілкування, підтримки і консультацій. Тому, коли необхідно – до нас звертаються.

Тож, слідкуємо за діяльністю хмельницьких архітекторів і їхньої участі у різнопрофільних проєктах та будуємо разом цивілізовану дискусію, підсумком якої стане суспільство готове до змін мислення в бік прогресу та конструктивного діалогу. Будуємо Європу разом, не на слова, а на ділі, не втрачаючи національні цінності!