Головна
Новини
День Перемоги, День перемоги над нацизмом, День пам’яті та примирення: що відзначали у Хмельницькому за часів різних президентів

День Перемоги, День перемоги над нацизмом, День пам’яті та примирення: що відзначали у Хмельницькому за часів різних президентів

03 Травня 2025

Культура

Напередодні 8 травня, коли Україна вдруге, починаючи з 2023 року, офіційно відзначатиме День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, ми погортали старі підшивки газет Хмельниччини, аби пригадати, що та як святкували в обласному центрі у ці дати – 8 та 9 травня – 10, 15, 20 років тому.

Навіть після здобуття Україною незалежності у 1991 році ще кілька десятиліть українці продовжували рухатися у векторі, заданому Радянським Союзом, зокрема в тому, що стосувалося визначних подій, таких, до прикладу, як перемога над нацизмом у Другій світовій війні. Що було тому причиною – можна довго дискутувати: інерція, політика влади країни, яка ніби стала незалежною, але водночас ментально все ще залишалася «під крилом» так званого «старшого брата», відсутність нових орієнтирів…

2005 рік. На чолі України – Віктор Ющенко, перший президент, який спробував розвернути країну в бік Європи. З моменту його обрання – від січня до травня – минуло лише 4 місяці. Тож не дивно, що у друкованих видання риторика все ще залишається більш радянською.

На шпальтах газети «Подільський кур’єр» під загальним слоганом, в якому йдеться про «60-річчя Перемоги», – публікація «Перемога одна на всіх» про протистояння ветеранів Другої світової війни: бійців Червоної Армії, які боролися з німецькими загарбниками, та бійців Української повстанської армії (УПА), які водночас боролися ще й з більшовицькою чумою.

Ситуація, за якої люди, що, за великим рахунком, воювали проти спільного ворога – німецьких окупантів, з ненавистю відвертаються один від одного, є не просто ненормальною. Вона безглузда, несправедлива і кидає виклик всьому нашому суспільству, в якому відбуваються процеси очищення від бруду комунізму і кучмівської олігархії, – пише автор публікації Степан Голошківський, пенсіонер, член Конгресу українських націоналістів (КУН).

У післямові до публікації він також зазначає, що свою статтю «направив у «Подільські вісті», оскільки саме там був опублікований зловісний наклепницький матеріал про УПА. Але головний редактор Йосип Ядуха не допустив публікації».

2010 рік. На чолі України – Віктор Янукович, який програв вибори 2004 року, але виграв вибори 2010-го. Наслідки цього «вибору» ми відчуваємо вже четвертий рік.

Газета «Подільські вісті». Публікація з нагоди «65-ї річниці Дня Перемоги» під заголовком «Зі сльозами на очах». Пояснювати, принаймні людям старшим, напевно, не треба, звідки «ноги ростуть» у цього заголовка.

Щоб зрозуміти риторику та вектор тодішньої влади обласного рівня, достатньо прочитати перший абзац публікації:

Колону, яка в обласному центрі 9 травня вирушила з майдану Незалежності до кладовища, де поховані полеглі у Великій Вітчизняній війні, очолила… величезна Георгіївська стрічка, на якій були, на перший погляд, прості слова та цифри. Але стосуються вони ледь не кожного подолянина. На стрічці були не просто написи та назви міст чи районів, а історія, через яку пройшов весь український народ…»

Після «Георгієвської стрічки» та «Великої Вітчизняної війни» далі, власне, можна не продовжувати. Хіба що зауважити, що на костюмах посадовців, один з яких є на той момент Хмельницьким міським головою, можна помітити ту саму георгієвську, або як її називають, колорадську стрічку.

До речі, у Росії дуже дбають про те, аби один з їхніх фетишів не був сплюндрований. Навіть на тимчасово окупованих територіях.

І ще одна публікація у «Подільських вістях», номером раніше, де знову – «День Перемоги» та «Велика Вітчизняна».

2015 рік. На чолі України – президент Петро Порошенко. Вже сталася Революція Гідності, вже є Небесна сотня, вже в розпалі АТО. Зрозуміло, що і настрої українців, і риторика публікацій змінилися. Але не до кінця.

Газета «Проскурів», публікація під назвою «На перехресті поколінь». На головному фото – ветерани з медалями, афганці, молоді прикордонники. У тексті вже не згадується Велика Вітчизняна війна та День Перемоги, натомість нарешті пишуть: Друга світова війна та День пам’яті та примирення. Як зазначено в публікації, в акції з нагоди цієї дати взяли участь ветерани Другої світової війни, бійці АТО, воїни-афганці. От тільки воїнам УПА в цьому заході все ще не знайшлося місця.

Також на шпальтах газети можна побачити нині вже звичні вітання від депутатів. Щоправда, деякі з них все ще плутаються, з чим вітають земляків та ветеранів. Принаймні, тут є і День Перемоги, і Велика Вітчизняна війна, і уникання будь-яких назв.

Ну, і з датами все ще деяка плутанина, бо «на календарі – пам’ятне 9 травня».

І ще одна публікація, яку ми просто не могли залишити без уваги. Це вже постфактум, після свят, адже номер «Проскурова» датований 14 травня. Хто знає, що таке когнітивний дисонанс, той зрозуміє.

На першій сторінці газети на головному фото – діти у військовій формі, до якої пришпилені червоні маки – символ пам’яті жертв Першої світової війни, а згодом — жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року. В таких випадках кажуть: «або труси, або хрестик», але, в принципі, можна списати на те, що після насильницького розвертання України в бік «матушкі Расії» за часів правління Януковича, у головах деяких українців таки спостерігався певний хаос. Це зараз навряд чи хтось би додумався вдягнути на дитину радянську військову форму та причепити до неї синьо-жовту стрічку. До речі, поруч із цим фото – інше, на якому квіти на меморіал на військовому кладовищі принесли діти у вишиванках. Тобто морок був не у всіх у головах.