Децентралізація на Хмельниччині: як все починалося

Років 10-11 тому слово «децентралізація» було, як-то кажуть, у всіх на вустах. Когось ідея об’єднання районів та створення нових тергромад тішила, когось, як зараз модно казати, тригерила. Незадоволені були, зокрема, мешканці міст, які після об’єднання втратили статус райцентрів. Їх, нагадаємо, до об’єднання на Хмельниччині було 20, а зрештою залишилося лише три. А от громад утворилося аж 60.

Приводом для спогадів про те, як починалася децентралізація на Хмельниччині стала публікація відео на сторінці Дунаєвецької тергромади з вітанням її мешканцям з нагоди 10-ї річниці з дня створення.

Ми навіть це вітання процитуємо:

Шановні мешканці та гості нашої громади! Від щирого серця вітаємо вас із 10-ю річницею від дня створення нашої громади! За ці роки ми стали однією великою сім’єю, яка вміє підтримати у важку хвилину, радіти спільним успіхам і разом долати будь-які виклики. Ми разом творимо історію, зберігаємо традиції та будуємо майбутнє, у якому хочеться жити і ростити дітей. Дякуємо кожному з вас за щоденну працю, небайдужість і любов до нашої малої батьківщини. Саме завдяки вам наша громада наповнена теплом, щирістю та взаємоповагою. Бажаємо усім здоров’я, достатку, миру в серці та гармонії в домівках. Нехай наша громада з кожним роком стає ще красивішою, а життя в ній — сповненим радості й добрих змін!

І принагідно згадаємо, погортавши старі підшивки, що на самих початках говорили про децентралізацію у владі, бо хто ж як не влада мала пояснювати, що це таке і чому це важливо.  

Отож, газета «Подільські вісті», 2015 рік. Чималеньке інтерв’ю тодішнього голови Хмельницької обласної державної (так, тоді вона була ще державною, а не військовою, як зараз, під час війни) адміністрації Михайла Загородного під назвою «Децентралізація — найперша і найважливіша з реформ».

Як йдеться у публікації, Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» набрав чинності в березні 2015 року. Наскільки воно було добровільним, ми наразі розбиратися не будемо, а от як пояснював очільник Хмельниччини необхідність такої реформи, з його слів, розкажемо.

Отож, трохи цитат:

Децентралізація є найважливішою з реформ, що проводяться в Україні. Від неї залежить передача повноважень від влади до людей, формування спроможних територіальних громад, які матимуть свої фінанси і будуть здатними ними розпоряджатися. А головне — усі рішення, які стосуються життєзабезпечення громад, ухвалюватимуться на місцях.

За великим рахунком, вона (реформа – ред.) давно визріла і навіть запізнилася. Ніхто не стане заперечувати, що зараз є велика різниця між наданням послуг у місті та селі… Надмірна централізація бюджетів та послуг, яка існує тепер, дозволяє комфортно жити у мегаполісах, обласних центрах або, частково, у районних. Села ж натомість деградують. … Сільська рада на чолі з головою швидше імітують повноваження місцевого самоврядування, а насправді реально не можуть вплинути на формування своїх бюджетів і є, швидше, виконавцями, а не розпорядниками коштів. І насправді, причина не в тому, що вибираємо поганих сільських голів, а в тому, що у них відсутні важелі впливу.

Самостійні громади — це ті, які можуть забезпечити роботою мінімум 70 відсотків свого працездатного населення. Лише тоді буде розвиватися інфраструктура та ця громада.

Доля шкіл, інших об’єктів соціальної сфери залишатиметься суто в руках самої громади. Однак вона має розуміти, що це дуже відповідальний крок. Адже, доведеться чесно відповісти, наскільки вартість утримання, до прикладу, одного учня відповідатиме результатам  зовнішнього незалежного оцінювання, як часто відчинені двері сільського клубу  і чи, може, варто замість закриття  школи  подумати про об’єднання сільської та шкільної бібліотек?  Це вже, звичайно, стратегія розвитку кожної місцевості на власний розсуд, а не за вказівкою зверху.

Проблем чимало. Загрозою ефективному моделюванню Перспективного плану є так звані «місцеві еліти з містечковими інтересами», які не здатні дорости до рівня стратегічного розвитку. Несподіванкою стала для нас пасивність міських громад, особливо міст обласного значення, адже вони зайняли очікувальну позицію, сподіваючись на те, що суміжні сільські та селищні ради самі попросяться в об’єднану громаду міста. Натомість, одні амбіції породили інші, і, як наслідок, маємо ситуацію, коли міста Хмельницький та Кам’янець-Подільський залишаться з мінімальною зоною розвитку та розширення.

Не менш важливою вважаю і проблему інформаційно-роз’яснювальної  роботи. Незважаючи на серію комплексних семінарів, навчань і нарад, які проводилися силами працівників обласних держадміністрації та ради,  Офісом реформ, Хмельницького центру перепідготовки кадрів, нам не вдалося ще дійти до кожного населеного пункту, до кожної людини. А, як відомо, де утворюється вакуум, там є місце для маніпулювання думкою громадян. Вірю, що мудрість громад та їхніх очільників при системній роз’яснювальній роботі Офісу реформ, лідерів громадської думки у найближчий період сприятимуть розв’язанню цієї проблеми.

Так Михайло Загородний завершив свою розповідь про важливість децентралізації та перешкоди, які стоять на шляху її впровадження.

Звісно, за 10 років багато чого змінилося. І повномасштабне російське вторгнення лише поглибило проблеми, з якими стикалися і стикаються досі вже насправді не новостворені громади не лише на Хмельниччині, а й по всій Україні. Тому, наскільки ефективною та потрібною виявилася ця реформа для України наразі, через 10 років після її початку, судити важко. Та ми й не будемо.

Дякуємо за сприяння у наповненні рубрики Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці. Інші матеріали можна знайти за тегом підшивки на сайті Поділля NEWS.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook