Хмельницьких школярів запрошують на «Перший урок»: виставу, яку не покажуть у театрі

Вже цього листопада команда Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького у хмельницькому ліцеї представить унікальний культурно-освітній проєкт-виставу за грантової підтримки Українського культурного фонду.

Так, вам не примарилось, цю виставу можна буде переглянути у школі, а не на сцені театру. Скажемо більше – ТІЛЬКИ у школі, адже моно-вистава «Перший урок» написана за мотивами п’єси Йорґа Менке-Пайцмаєра» створена конкретно під територію та атмосферу навчального шкільного класу. Але звідки у подільських митців театру з’явилась така креативна ідея та чого від неї очікувати – будемо розбиратися з вами разом далі.

Наші вірні читачі точно пам’ятають матеріал, про відвідини командою обласного театру своїх колег у Німеччині в травні цього року. Саме тоді у режисера Дмитра Гусакова утвердилась думка, що чудову практику німецьких театрів, а саме форму театральних вистав створену спеціально для показу у шкільних класах – можна і потрібно перейняти в хмельницьке артщодення. Тож, за нагоди підтримки від УКФ, в межах грантової програми “Згуртованість через культуру” хмельницькі діячі театру розпочали роботу над створенням подібної вистави, адаптованої під наші реалії та наших дітей.

Варто зазначити, що вищезгадану грантову програму впроваджує Український культурний фонд за фінансування Швейцарсько-українського проєкту “Згуртованість та регіональний розвиток України” (UCORD), який реалізується компанією NIRAS Sweden AB за підтримки Швейцарії.

Проєктна робота включала не тільки пропрацювання обраного матеріалу, а і відвідини навчальних закладів для консультацій з вчителями й психологами і безпосередніх бесід з майбутнім глядачем – школярами.

Зауважимо, що Дмитро Гусаков ще в інтерв’ю весною підкреслював, що такий шкільний театр став би першим в Україні і дав би можливість виховати майбутню публіку, яка матиме за звичку ходити у театр і взагалі цікавитись культурним життям міста і країни. Особливими принадами даної форми виступає саме звична для школяра територія – свій клас, в якому він почуває себе комфортно та безпечно. Крім того, обрану саме для проєкту форму моновистави, за можливості можна грати у кількох класах водночас:

«Для створення цієї вистави ми взяли фабулу п’єси Пайцмаєра і повністю переписали цей матеріал під українське сьогодення, цим саме займалась наша завідувачка літературною частиною – Марина Бортнік-Гулевата. Вже 10 листопада відбудеться прем’єра вистави у класах ліцею №17 Хмельницької міської ради. Наші плани досить амбітні – зіграти хоча б по одній виставі у кожній школі нашого міста і поділюсь таємницею – в нас вже є запити на них. В межах грантового проєкту ми відіграємо 9 вистав у ліцеї № 17. Реалізовуючи цей проєкт ми втілюємо кілька цілей, зокрема: популяризуємо театр, виховуємо майбутнього глядача в повазі та інтересі до мистецтва. Такий театр унеможливлює абстрагування дітей, розсіяння їхньої уваги, адже актор безпосередньо взаємодіє з глядачем, який не може відокремитися. Ще одна ціль – це м’яка сила, тобто завдяки мистецтву у цій виставі розповідаємо таку історію, яка насправді ніколи не має статися, ми даємо посил дітям. Останнє слово залишається за нашим глядачем – дітьми, їх фітбек ми чекаємо з великими передчуттям. Адже, ми не знаємо як себе будуть поводити діти, як вони реагуватимуть на побачене і яка буде відбуватися взаємодія, тож побачимо!» – режисер–постановник проєкту Дмитро Гусаков.    

Також, режисер Дмитро Гусаков поділився, що на репетиції цієї вистави її творці запрошували акторів театру, які дуже різко реагували на намагання героїв п’єси взаємодіяти з залою, таким чином провокуючи і тренуючи колег.

Варто зауважити, що і сама пресконференція з приводу прем’єри вистави відбувалась частково у форматі даного спектаклю, лишень що замість учнів були журналісти, яким випала честь стати учасниками учасницької вистави і це було досить цікаво.

Вже за кілька днів – 10 листопада у ліцеї №17 відбудеться прем’єра, а далі ще вже 11 та 14 листопада вистави будуть зіграні по черзі для усіх 9-х та 10-х класів закладу.

Менеджерка проєкту, керівниця літературно-драматургічної частини обласного театру  Марина Бортнік-Гулевата зазначає, що ідея проєкту народилась ще навесні у Кельні, крім того її авторська адаптація п’єси Пайцмаєра м’якша за оригінал та має саме характер типового хмельницького школяра:

«Для того, щоб наблизити цю моновиставу до наших школярів в проєкт ми заклали чотири зустрічі з учнями 9 та 10 класів ліцею №17. Саме цей навчальний заклад за підтримки Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради став нашим партнером в реалізації проєкту. Тож, до дітей пішли актори, я та режисер-постановник Дмитро Гусаков. В межах цих зустрічей ми запитували в учнів що для них актуально. Наприклад – що для них булінг, за що вони люблять або зневажають своїх однокласників тощо – їх відповіді лягли в основу створеної п’єси. Крім того, наші актори – Дмитро Франчук та Андрій Цимбалістий провели ще два дні в школі, були учасниками навчального процесу, бачили і чули, спостерігали як і про що спілкуються учні вже без вчителів в тому числі. Також це дозволило акторами пропрацювати образи в межах їх поведінкових особливостей.» – зауважує менеджерка проєкту.

За словами творців театрального доробку, вистава триває від 31 до 45 хвилин, цікаво її тривалість має пряму залежність від готовності взаємодії глядачів і актора – чим активніше клас чи окремі учні будуть відповідати на питання головного героя і «включатися» у гру, тим довшою буде вистава.

Хто ж є героями цієї постановки. Оскільки це моновистава, то наш герой один і звуть його – Олександр-Анастасія-Захаренко-Мєлкий-Михайло, хоча особисто ми його називали Саня (*коли жваво включились у репетицію вистави, ми ж на першій парті «атлічнікі»). Цей хлоп приходить до класу в ролі нового учня, який раптом перевівся з іншої школи та починає бурхливе знайомство з новими однокласниками – намагаючись дізнатися хто найкрутіший в колективі і як у нього органічно влитися:

«Через історію героя  глядачі бачать, як булінг, насмішки та зрада “друзів” можуть зламати людину. Але герой поступово усвідомлює, що важливо не тікати, а вчитися приймати себе й не ставати жертвою. Його “перший урок” — про людяність, сміливість бути собою, про цінність справжньої дружби і відповідальність за власні вчинки.» – впевнені творці проєкту.

Роль хлопця випала одразу двом знаним акторам театру ім. М. Старицького – артистам драми Дмитру Франчуку та Андрію Цимбалістому, тож виставу можна грати одразу у двох класах паралельно за потреби.

Як було повертати до школи і які відкриття у собі актори зробили завдяки оточенню сьогоднішніх школярів, спитали ми в обох виконавців ролі Сані:

«Моє шкільне життя нічим не відрізнялось від життя товариства у яке я попав. Атмосфера школи, запах їдальні та шурхотіння розмов – такі які були в час коли я навчався. Хоча. Відзначу, що цих дітей важко чимось здивувати – це потужна задача. За дні проведені у школі мені дуже пощастило дійсно залучитися довірою молодого товариства. Тож, було що взяти для мого героя, особливо підкупала відвертість та відкритість дітей, які ділились своїми проблемами і питанням, які турбують у спілкуванні з батьками.» – поділився актор драми Дмитро Франчук.

«Коли я вперше прийшов у клас – діти одразу зрозуміли, що я старший і мені не довіряли. Але, з кожним уроком вони мені відкривались і починали поступово довіряти мені. Скажу чесну, у багатьох з дітей я впізнав себе, адже це правда що покоління не міняються, хоча це надзвичайно сміливе!» – зазначає Андрій Цимбалістий.

З командою проєкту також працювала психолог ліцею – Оксана Смолінська, яка відзначила що подібні ініціативи у культурно-просвітницькому руслі сьогодні надзвичайно необхідні:

«Наш заклад дуже зацікавився цим проєктом, адже на жаль тема булінгу дуже актуальна в сьогоднішньому шкільному житті. У школі у викладацького колективу є чітка задача крім навчання забезпечити комфорт і гармонію оточення дитини. А ця вистава дійсно матиме голос школярів.» – психолог Оксана Смолінська.

Цікавим інтерактивом кожної з дев’яти вистав стануть стікери-мотиватори, які будуть роздавати школярам, про їх ціль та   просвітницький ефект від вистави розповів директор театру Андрій Ковальчук:

«Як часто ми сьогодні чуємо мотиваційні фрази – «ти потрібен», «твоя думка важлива», «я поруч». Так, досить рідко, а вони сьогодні надзвичайно важливі. Саме ці меседжі є підсумком кожної з вистав, які у формі стікера діти понесуть додому, приклеять на видне місце і будуть вірити в себе. Згодом цю звичку – надихати і мотивувати здобудуть і ті батьки, які сьогодні не мають цього інструменту. Так і наша вистава – надихає і народжує потрібну людяність і участь в одне одному, бо мистецтво – виховує, а це сьогодні надзвичайно актуально!» – підсумовує директор Андрій Ковальчук.

«Театр – це про людей через людей для людей!» – впевнений режисер постановки Дмитро Гусаков і ми повністю розділяємо цю думку, адже якщо не зараз виховувати краще у дітях, то вже ніколи. Тож, шановна шкільна громада – запрошуйте мистецтво у школи і свої відкриті серця! Розпочніть з «Першого уроку»!

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook