Настрої першого року Незалежності  – у графіці: камерна експозиція художнього музею (ФОТО)

Хмельницький обласний художній музей у межах проєктів, присвячених наближенню 35-ї річниці відновлення Незалежності України, а також як виставкову прелюдію до масштабного проєкту «НА ЗЛАМІ. Український живопис 1980–1990-х з колекцій Сумського і Хмельницького музеїв»,напередодні презентував громаді унікальну виставку кольорової графіки «УВЕРТЮРА В ЛІНІЇ І КОЛЬОРІ. Виставка графіки 1991 р. створення» з музейної збірки. До експозиції увійшли твори, відібрані не лише за їхнім колористичним й технічним вирішенням, а й за роком створення – 1991-м, роком відновлення української державності.

У фоє Хмельницького обласного художнього музею розгорнулася камерна виставка кольорової графіки «УВЕРТЮРА В ЛІНІЇ І КОЛЬОРІ. Виставкаграфіки1991 р. створення», що пропонує зазирнути у художній вимір 1991 року –часу великих суспільних змін, надій і народження нової державної реальності.

Експозиція об’єднала творчі акценти знакового для України року, представлені роботами провідних мисткинь і митців із Вінниці, Донецька, Києва, Львова, Полтави, Хмельницького та Ужгорода.

Кожен твір є не лише мистецьким висловлюванням своєї доби, а й своєрідним емоційним свідченням часу, коли українська культура, поряд із державою, відкривала для себе нові горизонти свободи, самоусвідомлення та творчого пошуку.

Ця добірка переконливо розвінчує поширений міф про графіку як винятково чорно-біле мистецтво суворої лінії й аскетичного стилю. Представлені роботи демонструють, що графічне мистецтво не обмежується лише лінією, штрихом чи крапкою.

Навпаки, колір стає тут повноцінним засобом художнього висловлювання, носієм настрою, символу й емоції. Саме колористичне багатство, пластичність форм і розмаїття авторських манер відкривають перед глядачем іншу грань української графіки – живу, експресивну, чуттєву й надзвичайно сучасну навіть через понад три десятиліття.

За словами кураторки проєкту, мистецтвознавиці, заступниці директора з розвитку ХОХМ Олени Михайловської, ця експозиція є логічним продовженням музейного проєкту «Кабінетграфіки», у межах якого цього разу представлено своєрідне «кольорування графіки» – термін, що перегукується з висловом «акварелюю офорт» мисткині Оксани Стратійчук, однієї з провідних українських офортисток:

Кольоровий офорт у представленій експозиції постає як простір творчого пошуку, сформований у діалозі між досвідченими майстрами та їхніми учнями. У творах Надії Пономаренко та Ірини Левитської відчутна впевненість авторської мови, що вибудовувалася в умовах поступового відходу від художніх настанов радянської доби.

Особливого звучання цей процес набуває у школі Андрія Чебикіна – одного з провідних українських графіків і педагогів, чия викладацька практика в НАОМА стала підґрунтям для формування нового покоління митців.

Його учні – Оксана Стратійчук та Олексій Соболевський. Митці сміливо розширюють межі графічного висловлювання, експериментуючи з кольором, фактурою та образною структурою офорта. У їхніх роботах відчутний відхід від академічної стриманості та прагнення до вільнішого, емоційно насиченого художнього висловлювання, де теми і форми артпрактик відображають нову культурну реальність:

У цій виставці ви знайдете промовисті графічні відповіді на виклики часу та питання самовизначення від відомого хмельничанина, митця Миколи Мазура, який у своїй подальшій творчості неодноразово звертався до теми національного відродження, зокрема в його духовному вимірі. У співзвуччі з його мистецьким словом у просторі національного просвітлення представлені також інші митці: Любов Лебідь-Коровай (м. Львів), Ірина Левитська (м. Львів), Пилип Таралевич (м. Донецьк), а також наш земляк з Вінниччини – Ігор Ященко.

Що визначало художні пошуки митців у час становлення нової держави, яка остаточно виходила з-під тиску тоталітарної системи й відкривала шлях до національного відродження? Це був період переосмислення не лише історичної правди, а й самих засад художнього мислення, на яких вибудовувалося нове мистецтво.

Ці теми у творчості митців набувають багатоголосого, подекуди майже полівимірного звучання, відображаючи складність часу й глибину його переосмислення. Саме в цей період межі художнього висловлювання помітно розсуваються: форма перестає бути обмеженням, матеріал – лише засобом, а експеримент стає природною мовою пошуку. У результаті формується нова візуальна чутливість епохи – вільніша, відкритіша й значно емоційніша.

Про те, чому й задля чого сучасному глядачеві варто долучитися до цього мистецького діалогу з українською історією – діалогу, що вирізняється не лише високим рівнем професійної майстерності, а й глибиною тематичного наповнення та емоційної змістовності, – ми запитали кураторку виставки Олену Михайловську: 

Мистецтво потребує не лише збереження – воно потребує присутності, погляду, живого відгуку. Воно існує доти, доки ми здатні його бачити, розуміти й передавати далі. Тому шанування власної мистецької традиції, її активне осмислення та популяризація, особливо в умовах війни, в тому числі за відстоювання ідентичності – це не опція, а необхідність. Без цього мистецтво замовкає, а разом із ним втрачається й частина нашої культурної пам’яті та ідентичності.

Відвідування музею – це більше, ніж жест зацікавлення. Це свідоме входження у простір, де культура існує як безперервність досвіду, пам’яті й сенсів, що формують відчуття внутрішньої опори. Тож, без зайвих слів – запрошуємо до ХОХМ!

Читайте також: Хмельницький художній музей долучився до масштабного артпроєкту

Хмельницький художній музей відзначає 40-річчя та шукає шляхи порятунку будівлі від підтоплення

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook