Діти відкривають нові печери: підсумки масштабної експедиції на Хмельниччині

У селі Завалля Жванецької громади підбили підсумки туристичного проєкту. Співзасновник БФ «Творчі» Андрій Щербицький розповів, як молодь відкриває печери та чому інвестиції у спадщину стали елементом стійкості під час війни.

— Проєкт об’єднав зусилля культурно-просвітницької платформи та професійного спелеоклубу. Як виникла ідея такої синергії та чому відновлення туристичного і культурного потенціалу Хмельниччини, на вашу думку, є нагальним саме зараз?

Ідея цієї синергії виникла цілком природно. З одного боку є культурно-просвітницька платформа «Код Нації», яка багато років працює з історичною спадщиною, громадами та розвитком територій. З іншого – професійний спелеоклуб, що об’єднує фахівців туристичної галузі, провідників, гідів, екскурсоводів, підприємців і людей, які щодня працюють із туристом.

Ми зрозуміли, що окремо можемо реалізовувати хороші ініціативи, але лише разом здатні створити системні зміни. Сьогодні відновлення туристично-культурного потенціалу на Хмельниччині є особливо актуальним.

В умовах війни внутрішній туризм став не лише економічним інструментом підтримки громад, а й способом зберегти нашу ідентичність, підтримати місцевий бізнес та повернути людям віру в майбутнє. Культура і туризм перестали бути лише сферою дозвілля, вони стали елементами стійкості регіону.

Саме тому ми об’єднали свої компетенції, щоб не просто популяризувати окремі пам’ятки, а формувати цілісні маршрути, створювати нові туристичні продукти, навчати людей, об’єднувати громади та розкривати той величезний потенціал, який має Хмельниччина.

Ми переконані, що інвестиції в культурну спадщину сьогодні – це інвестиції в економіку, в міжнародний імідж і майбутнє нашого регіону.

— Під час весняного етапу школярі працювали у печері Малишка Киянка, намагаючись з’єднати її з Атлантидою. Наскільки цей дитячий внесок є вагомим для реальної науки? І чи справді залишилося один раз копнути до відкриття нових залів?

Насамперед, хочу сказати, що внесок дітей був не символічним, а цілком реальним. Звичайно, вони працювали під постійним наглядом досвідчених спелеологів і виконували безпечні завдання, але саме їхня праця допомогла просунути дослідження вперед.

Для дітей це була унікальна можливість стати учасниками справжньої наукової експедиції, а не просто екскурсії. Ще хочу додати, що більше половини печерних відкриттів зробили саме діти.

Щодо з’єднання печер, то результати дуже обнадійливі. Ми справді вийшли до ділянки, яка свідчить про високу ймовірність існування сполучення між печерами Малишка Киянка та Атлантида. Попереду залишається зовсім невелика ділянка досліджень, однак у спелеології ніхто не дає 100% гарантій до моменту фактичного відкриття.

Саме тому ми кажемо не про сенсацію, а про дуже перспективний етап досліджень. Якщо це з’єднання підтвердиться, ми отримуємо не просто нові зали, а нові можливості для наукових досліджень, кращого розуміння формування печерного комплексу та розвитку геологічної і туристичної привабливості Хмельниччини.

І дуже символічно, що свій внесок у це відкриття вже зробило молоде покоління дослідників. А ще більше приємно, що це молоде покоління – це жителі тієї територіальної громади, в якій розташовується печера Атлантида.

— В експедиціях ви робили серйозний акцент на екології. Діти вивчали біоіндикацію та дізнавалися про вразливість місцевих кажанів — нічниць водяної та підковоноса малого. Як вам вдається балансувати між бажанням розвивати масовий туризм та необхідністю зберегти екосистему Подільських Товтр?

Для нас це не протилежні цілі, а два взаємопов’язані завдання. Ми переконані, що сучасний туризм має бути відповідальним. Якщо природна спадщина буде втрачена, то зникне і головна причина, через яку люди сюди приїжджають.

Саме тому в наших експедиціях ми робили акцент не лише на відкриттях, а й на екологічній освіті. Діти знайомилися з методами біоіндикації, вивчали, як оцінювати стан природного середовища. Дізнавалися про види, які потребують особливої охорони. Зокрема, про нічницю велику, нічницю водяну, підковоноса малого.

Коли дитина розуміє, наскільки крихкою є ця екосистема, вона вже ніколи не сприйматиме природу лише як місце для розваг. Ми бачимо майбутнє Подільських Товтр у моделі сталого туризму. Це означає чітко визначені маршрути, контрольоване відвідування особливо чутливих природних об’єктів, якісний екологічний супровід та постійний моніторинг стану довкілля.

Туризм має допомагати охороняти природу, а не виснажувати її. Саме тому ми навчаємо не лише майбутніх туристів, а й майбутніх хранителів цієї території. Адже найкращий спосіб зберегти Подільські Товтри – це виховати покоління людей, які будуть відчувати особисту відповідальність за їхнє майбутнє.

— Проєкт охоплює не лише експедиції, а й створення інфраструктури, експозиції у трьох музеях області, встановлення скелелазної стінки у сільській школі та маркування Шляху святого Якова. На якому етапі зараз реалізація цих задумів і як на них реагує місцеве населення, зокрема у Жванецькій громаді?

Від самого початку ми ставили перед собою завдання створити не разову подію, а довготривалий розвитковий проєкт. Саме тому він охоплює і дослідження, і освіту, і туристичну інфраструктуру, і музеї.

Сьогодні більшість запланованих заходів у рамках цього проєкту вже завершені або ж перебувають на завершальній стадії. Уже закінчені дитячі спелеоекспедиції, польові дослідження.

На сьогоднішній момент триває підготовка музейних експозицій. Ведеться робота над встановленням скелелазної стінки у сільській школі, а саме у селі Сокіл. І активно реалізовується маркування української ділянки Шляху святого Якова, встановлення маркерів та вказівників.

Для нас найважливішим показником успіху буде те, коли громада почне сприймати проєкт як свій. І ми сподіваємось, що це нам вдасться.

— Учасники зізнавалися, що після експедиції їм вдома стало нудно і вони хочуть продовжувати копати. Чи є у вас бачення або конкретні плани, як підтримувати цей запал у молоді надалі, коли грантове фінансування проєкту завершиться?

Для мене це, мабуть, найцінніший результат усього проєкту, коли дитина після експедиції каже: «Мені вдома вже нудно, я хочу назад, у печеру». Це означає, що ми змогли запалити справжній інтерес до науки, природи і досліджень. А такий інтерес може визначити майбутню професію або навіть усе життя.

Водночас ми із самого початку розуміли, що грант – це лише старт, а не фініш. Тому вже сьогодні працюємо над тим, щоб створити постійну діючу систему. Ми плануємо проводити нові експедиції, розвивати дитячий спелеологічний та туристичний клуб, організовувати польові школи, тренування на скелелазній стінці, екологічні дослідження та волонтерські програми.

Ми хочемо, щоб діти мали можливість повертатися до цього середовища не раз на рік, а регулярно. Крім того, ми розвиваємо цілу екосистему навколо проєкту. Музеї, туристичні маршрути, Camino Atlantis, природоохоронні ініціативи, співпрацю зі школами, з Національним природним парком «Подільські Товтри» та громадами.

Усе це створює нові можливості для молоді залишатися активними після завершення грантового фінансування.

І, чесно кажучи, після того, що ми побачили в очах цих дітей, я не маю сумнівів, що вони стануть нашими партнерами в наступних експедиціях, а згодом і керівниками нових проєктів.

Крім того, громадська організація «Культурно-просвітницька платформа «Код Нації» передала на баланс громадській організації «Хмельницький спелеоклуб «Атлантида» усе необхідне туристичне спорядження, яке було закуплене в рамках цього проєкту. А це справжні спелеокомбінезони, каски, ліхтарики, транспортні мішки і багато іншого, задля того, щоб місцева молодь могла долучатися до дослідження, вивчення печери Атлантида разом з однойменним спелеоклубом.

— Загальна мета вашої ініціативи – відродження регіону. Яким ви бачите ідеальний довгостроковий результат цього проєкту для Хмельницької області через кілька років? Чи плануєте масштабувати цей досвід на інші громади?

Звісно, я бачу цей проєкт значно ширше, ніж окремий грант чи окремі заходи. Моє бачення — щоб через кілька років поруч із печерою Атлантида з’явився молодіжний спелеологічний центр «Атлантіс». Центр, в якому молодь навчається досліджувати та вивчати печери, вивчати і досліджувати кажанів.

А також поруч із центром має запрацювати загін рятувальників-спелеологів. Звісно, хочемо, щоб саме в цьому центрі з’явився Центральний офіс Української спелеологічної асоціації.

Безумовно, ми плануємо масштабувати цей досвід. Те, що ми відпрацьовуємо сьогодні у Жванецькій громаді та на території Подільських Товтр, може бути адаптоване для інших громад Тернопільщини. Ми вже бачимо інтерес до цієї моделі, адже вона поєднує науку, освіту, культуру, спорт, туризм і розвиток громад в одну цілісну систему.

Найголовніше — ми хочемо залишити після себе не лише нові маршрути чи експозиції. Ми хочемо залишити покоління людей, які пишаються своїм краєм, знають його історію, бережуть природу і самі стають рушійною силою розвитку. Саме це, на мою думку, і є справжнім відродженням регіону.

Проєкт реалізовують: ГО “КПП “Код Нації” спільно з ГО “ХСК “Атлантида”; партнери: Національний природний парк “Подільські Товтри” , Жванецька сільська рада

За підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook