Останній бій героя з Хмельниччини Олега Онищука у чужій афганській війні
У ці дні, коли вшановують учасників бойових дій на території інших держав, варто згадати про воїнів, які пройшли Афганістан. І також варто згадати, що кожен четвертий загиблий був українцем.
Серед них і уродженець села Путринці Ізяславського району на Хмельниччині Олег Петрович Онищук. Народився він у робітничій сім’ї, закінчив Ізяславську середню школу № 5.
Після закінчення у 1982 році Київського вищого загальновійськового командного училища імені М. В. Фрунзе служив у Забайкальському, Туркестанському військових округах на посаді командира взводу, з квітня 1987 року — у складі «обмеженого контингенту» радянських військ в Афганістані на посаді заступника командира роти.
За півроку перебування в Афганістані Олег Онищук вже мав в активі десять бойових операцій по знищенню ворожих караванів зі зброєю і стійку репутацію везучого.
27 жовтня 1987 року, виконуючи наказ, група з 16 розвідників вирушила на бойове завдання. Командиром групи був старший лейтенант Олег Онищук. Наступної ночі спецназівці вийшли до кишлака Дурі.
Караван з’явився ввечері, коли стемніло. Олег виявив колону із трьох машин, що перекидали зброю і боєприпаси з Пакістану вглиб Афганістану. Розвідгрупа спецназівців підбила головну вантажівку Mercedes, наповнений смертельним вантажем і знищила охорону каравану. Олег Онищук зв’язався із командуванням по рації та запросив дозволу залишитися до ранку для того, щоб з прибуттям доглядової групи перевірити, що перевозила підбита вантажівка. Такий дозвіл було отримано. В очікуванні доглядової групи розвідники Онищука зайняли позицію неподалік від підбитої машини.
Але наступного ранку о 6.05 почалась атака ворогів. Група Онищука відчайдушно вела бій більш ніж з двома сотнями душманів. На очах у командира героїчно билися та гинули один за одним його підлеглі – молодший сержант Сидоренко, рядові Джафаров, Мурадов, Хроленко, Москаленко, Мурадян, Іванов, Саліхаєв. Сам же Онищук і молодший сержант Ісламов були щільно оточені душманами. Розстрілявши усі набої, в жорстокій рукопашній сутичці Олег Онищук та Юрій Ісламов підірвали себе гранатами, знищивши 13 моджахедів.
Загалом під час бою група знищила 63 душмани, у тому числі Модада – головнокомандувача незаконних збройних формувань у провінції Заболь та впливового поьового командира Насера.
Коли прибула підмога, понівечені тіла розвідників, над якими в люті поглумилися душмани, лежали на схилі гори. Живими майже нікого не залишилося. Таким героїчним і водночас трагічним виявився останній бій поблизу кишлака Дурі для старшого лейтенанта Онищука.
Указом Президії Верховної Ради від 5 травня 1988 року старшому лейтенанту Онищуку Олегу Петровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Автор: Алла Самойленко