Хмельницьке КП “Електротранс”: конфлікт чи дискусія?

“Зарплату підвищити не можна залишити як є”. Де поставити кому у цій фразі, мали визначити збори трудового колективу КП “Електротранс”, щоб таким чином вирішити черговий внутрішній конфлікт. Передісторія його банальна і водночас показова. На виконання постанови Кабінету міністрів щодо підвищенням мінімальної заробітної плати на підприємстві виникла необхідність певної зміни колективного договору. Для цього адміністрація разом із профспілковим комітетом підготувала проект нового договору, зміни якого мали забезпечити не лише урядові вимоги щодо рівня мінімальної зарплати, а й відповідно до тарифної сітки. Враховуючи обмеження фінансових можливостей, зокрема в обсягах відшкодування пільгового проїзду, через подорожчання електроенергії тощо, було вирішено використати і певні внутрішні ресурси. Вони стосувалися деякого зменшення рівня надбавок, встановлених підприємством, які однак не впливали на статті галузевої угоди: щодо відпустки за роботу в шкідливих умовах, доплати на професійну майстерність (не за класність!) та інше.

За словами директора підприємства Віктора Паламарчука, з проектом нового колективного договору були ознайомлені всі підрозділи, згодом його розглянула конференція профспілкової організації. Її делегати проект ухвалили 80 голосами з 83 профспілкових обранців. Здавалося, можна було б поставити крапку, адже рівень зарплати за новими умовами зростав у всіх категорій робітників від 470 до 1100 гривень. Але сталося не так, як гадалося.
У колективі ухвалені зміни сподобалися не всім, як власне адміністративні та господарські заходи керівництва підприємства. Віктору Паламарчуку за короткий час вдалося вивести його з глибокої кризи, залишеної попередником: налагодити фінансове становище, оздоровити колектив, значно покращити побутові умови, навести лад у взаєминах конфліктуючих сторін, оновити матеріально-технічну базу. З допомогою міської влади він домігся головного: збереження підприємства у складних умовах сьогодення, стабілізації та суттєвого поліпшення обслуговування пасажирів — на відміну від багатьох інших міст України. Натомість ці позитиви зачепили інтереси декого, хто, на думку адміністрації, “успішно користувався минулими недоліками”. На жаль, серед них були і ветерани підприємства, визнані у певному середовищі авторитети. Так склалась ініціативна група, яка не визнала результати профспілкової конференції та її саму взагалі. Ухвалені зміни збудники визначили незаконними, які нібито погіршуватимуть умови оплати праці. Серед не надто обізнаних з ними робітників вони почали збирати кошти для найму адвоката, з яким вирішили звернутися в прокуратуру та до суду.
Щоб нормалізувати внутрішню атмосферу, директор підприємства вирішив провести загальні збори трудового колективу й остаточно роз’яснити вже ухвалені профспілкою зміни. “У нас є два виходи із ситуації: підтримати наказ №626 про нові умови оплати праці, який вступає в дію з 1 березня, або його скасувати і залишити старий порядок”, — зазначив він. Про можливий третій варіант Віктор Паламарчук навіть не заїкнувся: оптимізація штату, зменшення рейсів на маршрутах. Хоча це дало б можливість залишкам колективу з нині 784 працівників підвищити зарплату в межах тарифної сітки і зберегти надбавки. Навпаки, директор нагадав про те, що для підприємства закуповуються нові комфортні тролейбуси, будується житло, зберігаються всі соціальні гарантії та умови галузевої угоди. “Міська влада йде нам назустріч, допомагає фінансово, нам потрібні витримка та єдність, а не збудження чи страйки”, — закликав Віктор Паламарчук.
Збори однак перетворилися на банальний балаган, який не робить честі сучасному робітничому класу. Пролунали навіть якісь безглузді звинувачення про нібито “вкрадені години лікарняного листа”, інші емоційні претензії, котрі не мали стосунку до суті питання, атмосфера зали досягла критичної межі. Безлад призвів до того, що всупереч рішенню профспілкової конференції зібрання вирішило голосувати за відміну директорського наказу чи за його підтримку. На щастя, відверта і теж емоційна позиція директора, готового відмовитися від свого наказу, охолонула збори і більшість його таки підтримала. Голова галузевої профспілки області Микола Шафінський назвав усе “гіпердемократією”, а будь-яке голосування щодо наказу та рішення профспілкової конференції “неправомірною”. Натомість дивною була незворушна позиція в.о. начальника управління транспорту Сергія Шепурева. Представник міської влади не знайшов будь-яких аргументів для обох сторін конфлікту, не визначив її ставлення до нього.
Утім більшість, схоже, зрозуміла переваги нового колективного договору і змінених умов оплати праці, меншість залишилася при своїх інтересах. Отже, очевидно, слід чекати продовження внутрішнього конфлікту КП “Електротранс” уже за його межами. Для історії підприємства впродовж минулих 25 років така ситуація ледь не звична, коли воно стає заручником як своїх внутрішніх суперечок, так і загального становища в державі. На жаль, такими заручниками стають навіть найуспішніші його керівники, яким був Олександр Солтик, а нині є Віктор Паламарчук.

Володимир РАЗУВАЄВ для газети “Проскурів”