Чого можуть навчитися цивільні на курсах із самозахисту

Навички, які раніше вважалися виключно військовими, тепер стають частиною цивільної грамотності

На четвертому році повномасштабної війни запит на безпеку став частиною щоденної реальності. Кожен українець уже знає про укриття та “правило двох стін”. Але декому цього замало – люди прагнуть опанувати не тільки базові алгоритми поведінки під час тривоги, а й практичні навички: від користування зброєю до тактичної медицини.

У прифронтовому Запоріжжі на курси з основ цивільного самозахисту записуються дедалі більше людей. Їх навчають тримати зброю, діяти під обстрілами та рятувати поранених.

Курси проводить Центр національного спротиву, де інструктори – люди з бойовим досвідом. Вони пояснюють: головна мета – дати цивільним знання про безпеку й відповідальне поводження зі зброєю. Тренування поєднують теорію і практику: основи стрільби на полігоні, правила зберігання і заряджання зброї, заходи безпеки та етичні аспекти застосування сили. Результати показують, що більшість слухачів швидко опановують базові вміння: техніка стрільби й відсоток влучень на тренуванні доволі високий.

Але програма не обмежується лише стрілецькою підготовкою. До курсу входять і навички з тактичної медицини:

• як зупинити кровотечу, евакуювати пораненого, надати першу допомогу;
• орієнтування на місцевості і читання карти;
• мінімальні тактичні прийоми для пересування у складних умовах;
• психологічна готовність діяти у кризі.

Серед учасників – люди від 18 до 60 років, причому значну частину становлять жінки та студентство, які бачать у навчанні і спосіб захистити родину, і підготовку до участі в бойових діях.

Практичним випробуванням часто стає добовий вихід “у поле”, під час якого курсанти працюють у змодельованих бойових умовах: вправи на швидку евакуацію, розгортання медичного поста, спільні дії в команді. Такий формат показує, хто в яких ролях ефективний і де потребує додаткового тренування.

Інструктори наголошують: вони не прагнуть, щоб ці навички були застосовані насправді, але що більше підготовлених людей у громаді, то вищі шанси на виживання та менший ризик паніки. Для багатьох курсантів це також шлях готовності – знати, що ти зможеш допомогти собі, близьким або сусідам у критичній ситуації.

Запоріжжя – місто, яке живе на межі. Тут розуміють: у разі небезпеки цивільні мають бути готові не лише сховатися, а й допомогти одне одному. Курси з самозахисту формують нову культуру громадянської відповідальності та дають відчуття впевненості: людина знає, що здатна захистити себе, свою родину і навіть незнайомих сусідів у критичний момент.

Для когось ці заняття – перший крок до служби у Силах оборони, для когось – спосіб подолати страх. Але для всіх учасників головне одне: знання, які ще вчора здавалися суто військовими, сьогодні стають правилами виживання для цивільних.

Подібна практика існує й за межами України:

• у Швейцарії базові знання з цивільної оборони та поводження зі зброєю є частиною підготовки кожного громадянина: чоловіки проходять військову службу, а вдома зберігають спорядження та інструкції дій у разі тривоги;
• в Ізраїлі, який десятиліттями живе під загрозою нападів, існує розгалужена система курсів для цивільних: від першої допомоги до базової стрілецької підготовки;
• у країнах Балтії після 2014 року активно розвиваються програми територіальної оборони, де цивільних залучають до навчань із навичок виживання та взаємодії з військовими структурами.

Цей досвід демонструє: підготовлений громадянин – це не мілітаризація суспільства, а гарантія його стійкості в умовах небезпеки.