Випускники харківської «Майстерні 55» об’єднали Європу у виставі-пам’яті «Подорож світла»

Повномасштабне російське вторгнення докорінно змінило карту українського культурного простору.

Новини Харкова сьогодні. Випускники харківської театральної студії «Майстерні 55» об’єднали Європу у виставі-пам’яті «Подорож світла».

Як передає «Думка», тисячі митців змушені були залишити рідні домівки, а сформовані роками мистецькі середовища виявилися розсіяними по всьому світу. Проте навіть за умов фізичної віддаленості та вимушеної еміграції українське культурне співтовариство доводить дивовижну здатність берегти свою внутрішню цілісність.

Яскравим свідченням цього стала подія на міжнародному театральному фестивалі «FLIPT» у італійському містечку Фара Сабіна. Саме там зустрілися випускники різних поколінь легендарної харківської «Майстерні 55», аби представити світові чуттєвий та глибинний перформанс під назвою «Подорож світла».

Ця вистава стала чимось значно більшим, ніж просто вшануванням пам’яті їхнього вчителя Леоніда Садовського, — це потужний маніфест збереження людських зв’язків, культурної спадщини та національної ідентичності в умовах війни.

Для багатьох поколінь українських акторів аудиторія №55 Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського була не просто навчальним приміщенням, а справжнім сакральним простором. Саме там видатний режисер і педагог Леонід Садовський створив «Майстерню 55» — особливу систему творчого співіснування.

Він навчав вихованців не лише акторській техніці, а й філософії мислення: бути уважним до світу, не боятися ризику, відстоювати власну позицію та зберігати людську гідність за будь-яких обставин. Його випускники й через десятиліття відкидають статус «колишніх студентів», називаючи себе єдиною родиною та «зграєю однієї крові».

Географія розлуки не зруйнувала спільноту, а перетворила її на міцну мережу взаємопідтримки. Акторка Марія Ванєєва, яка після початку вторгнення переїхала до Німеччини, зазначає, що проєкт народився з потреби зберегти цей зв’язок і довести: спільнота здатна вижити й залишатися цілісною навіть у розсіянні. Центральним символом перформансу стала звичайна свічка, яку студенти щодня запалювали перед початком занять в університеті.

«Для мене цей перформанс насамперед про свічку. Я хочу згадати, як ми запалювали її щодня під час навчання, і пробудити в собі ТОЙ вогонь, вогонь нашого Майстра. Ми зустрілися тут і знову запалили її разом. Театр нас з’єднує, оберігає, передає далі», — ділиться акторка Марія Титюченко.

В умовах війни, коли ворог намагається знищити українську пам’ять, театр перестає бути просто мистецтвом — він перетворюється на інструмент утримання безперервності життя.

Учасники проєкту проходять через власні складні трансформації. Акторка Капітоліна Колобова у Чехії закінчила магістратуру з авторського театру й зараз досліджує тему втрати дому, вимушеної еміграції та пошуку нової ідентичності.

Водночас у самому Харкові театр продовжує чинити активний опір. Акторка Харківського театру імені Т. Г. Шевченка Інна Островська наголошує, що вихід на сцену під обстрілами та вистави українською мовою — це їхня форма боротьби.