Чи потрібно прислухатись до інтуїції?

Дехто більш схильний довіряти розуму і минулому досвіду, ніж підказкам інтуїції, дехто навпаки. Чия ж правда?

Що таке досвід? – Це висновок з пережитої ситуації. Наприклад, випадково схопив гарячого чайника рукою, обпікся і вже більше не береш; Був ображений незнайомкою, коли запитав «котра година» і більше не питаєш. Зручно? Корисно? – Та не зовсім, не завжди…

Чайник наступного разу може бути не гарячим, а дівчина більш люб’язною. Але як про це дізнатись, якщо більше ніколи не пробувати, не перевіряти отриманий досвід?

Що таке наш «розум» і як він діє? Зазвичай ми мислимо за засвоєними схемами з минулого власного досвіду або «з чужих слів». Якщо мислити логічно – це означає прораховувати всі сторони ситуації, які ми можемо знати (!) за допомогою раніше засвоєних (!) методів та схем. Але ж кожна конкретна ситуація є по суті унікальною, бо містить якісь елементи, яких не було у попередній.

Розум більше схильний помічати ті нюанси, елементи дійсності, до яких він звик, з якими стикався. А нові? Як бути з ними? Як поставитись до того, чого іще не було у досвіді? Що допоможе? – Інтуїція, емоційне враження від ситуації (відчуття загрози, шансу та інше).

Навіщо ж так складно? – Дійсно, в звичайних обставинах можливо й не варто стільки приділяти уваги речам, а просто завжди брати чайник обережно. А от в тих обставинах, коли вирішуються дійсно важливі питання можна й дослухатися підказок «внутрішнього голосу», особливо коли він вже не шепоче, а кричить, згідні?

З найкращими побажаннями,

Тетяна Черкасова, старший викладач кафедри психології ХІ МАУП, практикуючий психолог, психотерапевт, член УСП (Українська Спілка Психотерапевтів) та АППУ (Асоціація психотерапевтів та психоаналітиків України