У зв’язку із загостренням епідеміологічної ситуації в Україні і світі,  одна тема залишилась поза широким обговоренням в медіа.

У Міжнародний жіночий день прокотилась хвиля маршів за права жінок. Київ, Харків, Херсон, Запоріжжя, Львів… Жінки та чоловіки вимагали ратифікації Верховною Радою України Стамбульської конвенції – договору про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, та боротьбу із цими явищами. На противагу виступу феміністок, у Києві проходив другий захід, Марш проти абортів, який ініціювала одна з християнських організацій.

«Годі прикривати нерівність традиціями»

З року у рік дві сили – прогресивне жіноцтво та традиційний патріархат – намагаються переконати українське суспільство у правильності власних ідей. Народні депутати досі не готові поставити крапку у вирішенні цього питання, хоча Україна підписала Конвенцію ще 7 листопада 2011 року, голосування за її ратифікацію не набрало у ВРУ VI скликання достатньої кількості голосів.

Перепоною затвердження Стамбульської конвенції є хибне трактування слова «гендер».

Офіційно «гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків.

Релігійна спільнота вбачає у цьому понятті популяризацію нових гендерних ролей та одностатевих стосунків. Депутати, у свою чергу, побоюються авторитету церков і досі покладаються на стереотипи.

Для того щоб узгодити прийняття вказаного нормативного акту, деякі народні обранці пропонують прибрати з конвенції слово-«подразник», замість того, щоб розібратися в його значенні. Але поняття «гендер» в законодавстві необхідне для того, аби встановити рівні права для всіх і дійти до термінологічної узгодженості. Якщо є явище, має бути слово, яке його характеризує.

«Різні, але рівні»

Ратифікація Стамбульської конвенції – це допомога не лише жінкам. Гендерно-обумовлене насильство стосується також дітей, чоловіків, людей похилого віку, людей, які змінюють стать, людей з різною сексуальною орієнтацією.

Конвенція встановлює кримінальну відповідальність або іншим чином забороняє домашнє насильство (фізичне, сексуальне, психологічне або економічне насильство); переслідування (сталкінг); сексуальне насильство, зокрема, зґвалтування; сексуальні домагання; примусовий шлюб; каліцтво геніталій; примусовий аборт та стерилізацію.

Цей перелік є чітким сигналом про те, що насильство щодо жінок та домашнє насильство не повинні бути приватною справою.

Стамбульська конвенція змусила б державу працювати більш системно, оптимізувати належним чином роботу всіх відомств і структур, які повинні бути задіяні в цій роботі. Адже зараз сотні жінок в Україні не можуть отримати належний захист від держави через відсутність налагоджених механізмів роботи.

Століття проходять, а насилля щодо жінок, на жаль, залишається. Та є і хороша новина: все більше представників обох статей схиляються до партнерських стосунків, а отже рівність – в тренді і ратифікація Стамбульської конвенції – це лише питання часу.

BERLIN, GERMANY – JANUARY 19: People attend the Women’s March 2019 protest for more women’s rights on January 19, 2019 in Berlin, Germany. Organized by Democrats Abroad, the event coincides with Women’s Marches taking place today across the USA. (Photo by Carsten Koall/Getty Images)