“Місяць тому я годувала шестимісячну доньку надворі у затінку та не ховалася під пелюшками. Аж раптом якась жінка почала голосити: “Фу, дикунка! Ніякого виховання! Поліції на неї нема! Тут же діти!”. Я озирнулася і побачила, як вона шарпає двох хлопчиків та виганяє їх з двору. Так, наче я не дитину годувала, а розчленовувала тіло”, – розповідає про нещодавній епізод із грудним вигодовуванням хмельничанка Марія Турчина. 

Період годування дитини груддю оточений безліччю стереотипів та обмежень. Саме безкінечні “не можна” і “треба” часто заважають жінкам комфортно почуватися  у цьому процесі та покладатися лише на відчуття – власні та дитини. Одні табу з’являються одразу з  народженням дитини. Інші – пов’язані з уявленнями, коли жінці нібито слід припиняти грудне вигодовування. Джерелом нав’язування обмежень стають  медики, родичі, агресивна реклами та надмірна еротизація жіночих грудей.

Перший дискомфорт жінки відчувають ще у перинатальному центрі – місці, де, здавалося б, навпаки – мали отримувати найфаховішу підтримку.  На стінах таких закладів скрізь – агітаційні плакати про користь грудного вигодовування. Проте це дисонує з тим, що насправді пропагує персонал. Медики часто ускладнюють природні процеси,  лякаючи породіль затвердінням грудей та голодними дітьми. Саме це довелося пережити матері двох дітей, хмельничанці Аліні Вовкотруб.

“Багато речей там збереглися ще з радянських часів. Наприклад, розминання грудей медсестрами за окрему плату. Боляче? Тоді рушник у зуби! З другою дитиною я вже була досвідченіша і відповіла: “Не потрібно мені нічого м’яти!” Також у пологовому мене спокушали пляшкою. Мовляв, моя дитина, не отримуючи молоко, буде голодна, не набере ваги і нас не випишуть. До речі, всі дівчата на поверсі таки піддалися на вмовляння та догодовували дітей сумішшю”, – згадує Аліна Вовкотруб.

Такий підхід культивується у медзакладах навіть попри існування рекомендацій Міністерства охорони здоров’я. Серед них – переваги грудного вигодовування протягом перших шести місяців із народження без використання  сумішей, пляшечок, сосок чи пустушок. 

“Одразу після пологів у жінки виробляється лише молозиво. Але персонал, очевидно, отримуючи за це певну винагороду, просуває суміші. Таким чином, підриває віру жінки у можливість годувати. Із використанням штучного харчування і пов’язане затвердіння грудей. Адже коли у жінки нарешті після молозивного періоду прибуває перехідне молоко, дитина його не відсмоктує, бо спить, поївши суміш”, – коментує акушерка, консультанка з грудного вигодовування Вікторія Потічко.

Перелік заборон тисне на жінку, яка прийняла рішення годувати груддю, і поза стінами пологового будинку. Одне з таких випробувань – дієта. Міністерство охорони здоров’я наголошує на необхідності повноцінного  харчування для мам. Водночас родичі та інколи навіть педіатри ледь не кожен плач чи дискомфорт дитини пояснюють” якоюсь неправильною їжею”.

“Нібито після пологів треба споживати гречку з гречкою. У мене навіть був такий випадок: у родині хвилювалися, що я з’їла зефірок пару штук. І тому, на їхню думку, вночі дитина плакала”, – зізнається мати трирічної доньки Дарина Войтович.

Оточення невпинно вигадує кліше про грудне вигодовування. Жінки старшого віку тиснуть на молодших через відсутність власного успішного досвіду. Медики – через бажання отримати просте пояснення всіх негараздів маляти.

“Будь-яку висипку у нас асоціюють із тим, що мати могла щось не те з’їсти. Це – найлегший спосіб визначити винного. Молоко утворюється з крові та лімфи, і тому абсолютно ніяким чином шматок огірка чи помідора не може на щось вплинути. Наприклад, акне новонароджених – це стан адаптації і не потребує ніякого лікування. Атопічний дерматит та пітниця – це теж не про реакцію на харчування мами”, – наголошує Вікторія Потічко.

За словами консультантки, близько 50% жінок годують груддю дітей протягом перших пів року. Далі їхня кількість зменшується. Адже навіть після налагодження грудного вигодовування жінок оточують стереотипи. І чим триваліше годування, тим більший суспільний тиск.

“Навіть у місцевій спільноті психологів на Фейсбук я прочитала: довго годують грудьми тривожні мами. Або ще: годування після року шкідливе, тому ще це впливає на внутрішньо-черепний тиск. Водночас те, що дитина може з пустушкою до трьох років ходити, сприймається  нормально”, – зазначає Дарина Войтович, яка годувала доньку грудним молоком до 2 років та 11 місяців.

У суспільстві прийнятне і встановлення певних універсальних термінів – коли нібито грудне вигодовування приносить дитині користь. Такою умовною датою в Україні найчастіше вважають досягнення дитиною однорічного віку. Водночас  оточення ігнорує у процесі потреби конкретної жінки і дитини.

“Я прикриваюся пелюшкою, щоб не бачили. Бо ледь не кожен вважає, що має право висловитися. Наприклад, коли донці було рік і місяць я почула: “А що ти – ще годуєш?”. Зараз знайомі й родичі вже нічого не говорять, бо думають, що цього процесу вже і немає”, – каже Аліна Вовкотруб, донці якої нині 2 роки та 1 місяць.

До стереотипів на певному етапі часом додається й сором через оголення грудей. Адже, якщо мати годує дитину за її вимогою, то інколи це може відбуватися не лише в оселі, а й у публічних місцях. Природній процес засуджується інколи більше, ніж, наприклад, куріння  чи розпивання алкогольних напоїв.

“Найдивніше, що косі погляди якраз – від жінок. Хоча, навпаки, одна одну мали би краще розуміти та підтримати. До речі, на маму, яка годує дитину з пляшечки, не реагують таким чином”, – дивується Марія Турчина.

Таврування матусь, які не ховаються при годуванні дітей, відбувається через надмірну еротизацію жіночих грудей. Оточення сприймає оголення цієї частини тіла як прояв вульгарності і заклик до якихось дій. Тому жінки і змушені приховувати процес годування.

“Під час занять мами питають мене дозволу погодувати груддю і одразу ж тікають в іншу кімнату. Коли ми це обговорюємо, вони кажуть, що їм соромно.  Причини приховані у сексуальному вихованні. А точніше – у його відсутності. Йдеться про відмежування: груди як вираження сексуальності – це одне, а годування грудьми – це зовсім інше. У нас же цей процес занадто сексуалізують. Наприклад, якщо у транспорті ви або дитина дістанете і їстимете яблуко, нормально. А якщо маленька дитина смоктатиме груди, це розглядатимуть не з точки зору споживання їжі, а що це жінка дістала свої груди”, – пояснює психологиня та психотерапевтка Світлана Рула.

Із іншого боку – пропаганда грудного вигодовування у поліклініках та лікарнях настільки нав’язлива та поверхнева, що часто може викликати геть протилежну реакцію.

“Через засилля плакатів про користь грудного вигодовування, розповідей родичів, що треба годувати тільки грудьми, порад розумних матусь і консультанток я почувалася якоюсь недолугою недожінкою-недоматір’ю і дуже переживала через це”, – розповідає про свій досвід мати двох дітей Оксана Банкова.

Зрештою, в основі дискомфорту через грудне вигодовування – оціночні судження інших про процес, який стосується мами та дитини. Оточення ніби навмисно викреслює їхні відчуття, нав’язуючи свій досвід, або закріплені давно стереотипи. На кшталт порад із книги відомого американського педіатра, автора багатьох бестселерів Бенджаміна Спока, чи застережень тих, хто народжував ще за радянських часів.

“На мою думку, не може бути універсальної поради. Це – абсолютно самостійне внутрішнє рішення. Важливо, щоб кожна жінка довіряла своїй інтуїції. Бо чим більше вона дослухається до порад інших – психолога, педіатра, мами, бабці, літератури, журналістів – тим більше плутається у цих голосах. І її відчуття того, що корисно для неї самої та дитини, губиться.  Тому що в одному випадку можна годувати місяць і цього достатньо, а в іншому вигодовування груддю комфортне  і протягом п’яти років”, – підсумовує Світлана Рула. 

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews