Понад рік знадобилось людству, щоб почати оговтуватись від світової пандемії COVID-19. Хвиля коронавірусу негативно позначилася на ринку праці, зокрема більшого впливу зазнали жінки. Часто саме на їх плечі лягло дистанційне навчання дітей, догляд за хворими родичами, не кажучи про те, що скорочення та зниження заробітних плат більше торкнулися саме їх. При цьому не варто забувати, що в умовах ізоляції виріс рівень домашнього насильства.

Про підсумки «ковідного» року поговоримо з головою громадської організації «Рівність в дії» Наталею Савіцькою (м.Хмельницький).

– Пані Наталю, чи вплинула коронакриза на ринок праці жінок і чоловіків?

– Однозначно так. Непропорційний вплив кризи на чоловіків і жінок пов’язаний зі стереотипами і культурними установками, які в тому числі позначаються на структурі зайнятості. Не секрет, що від пандемії значно постраждала сфера послуг, де традиційно працюють жінки. Це – торгівля, ресторанний бізнес, сфера краси, соціальне забезпечення, догляд за дітьми.

Жінки намагались створювати нові умови для збереження роботи, організовували роботу онлайн, знаходили додаткові джерела поповнення сімейного бюджету. Водночас багато працівниць медичної сфери стали на передову боротьби з вірусом.  Крім того, традиційно жінки виконували і хатню роботу. До обов’язків додалась і повна організація домашнього навчання та дозвілля для дітей, а також догляд за хворими на ковід родичами.

– Як робота в «дві зміни» позначається на жінці?

 – Існують дослідження, які показують, що в перерахунку на робочі години підсумований жіночий робочий день (якщо скласти професійні і домашні обов’язки) часто перевищує 16 годин на добу. Іншими словами, жінка часто працює в 2 зміни, перемикаючись з робочих обов’язків на домашні.

Безумовно, заведено вважати, що праця на роботі та турбота про дім і сім’ю – це зовсім різні речі, проте з точки зору ресурсів мозку і того, як він обробляє інформацію, різниці між професійними і домашніми обов’язками немає.

Концентрація, увага, енергія витрачаються однаково, і втома накопичується теж однаково. Попри те, що чоловіки сьогодні багато в чому набагато більше включені в догляд за домом і за дітьми ніж 20 років тому, основне навантаження в організації побуту і сімейного життя продовжує лягати на жінок. Виходить, що жінки відчувають подвійне навантаження на нервову систему, оскільки після робочого дня виконують те, що психологи називають «рекреаційною функцією» – тобто допомагають відновлювати сили своїм чоловікам і дітям. І всі організаційні побутові моменти (планування навчання дітей, складання меню, закупівля до школи і т. д.), також лягають додатковим навантаженням на жіночий мозок, виснажуючи його ресурси.

Вчені звертають увагу на небезпеку міфу про жіночу багатозадачність, і пояснюють, що у цього міфу соціальні, а не наукові коріння. Традиційно жінки просто перевантажені обов’язками, і таке перевантаження не проходить повз жіноче здоров’я.

– Хатня неоплачувана праця – прерогатива жінок чи гендерний стереотип?

– Традиційне уявлення про сім’ю передбачає підкріплений гендерними стереотипами розподіл роботи на «чоловічу» (забезпечувати прибуток родини, «годувальник») та «жіночу» (виконання домашньої роботи, «берегиня», «господиня», «домогосподарка»). Історично жінка мала бути «гарною» дружиною та матір’ю. Християнство визначає роль жінки як підкорення чоловіку та ведення домашнього господарства. Тож, за сформованими соціальними нормами основний тягар домашньої роботи лежить на жінках.  Глобалізація дала жінкам оплачувану роботу, але не позбавила їх від необхідності виконувати неоплачувану.  Фактично сучасна жінка повинна вирішити, чому віддавати пріоритет, час, здоров’я та гроші — побудові кар’єри чи виконанню хатньої роботи. Нині все в більшій кількості родин працюють двоє, і відбувається поступова трансформація уявлень про розподіл роботи. Проте, незалежно від методології, численні дослідження доводять, що розподіл домашньої роботи досі покладає основну її частину на дружин.

За даними міжнародної організації Oxfam, яка займається проблемами бідності, нерівність у світі посилюється. Дві тисячі доларових мільярдерів багатіші, ніж 4,6 млрд найбідніших. А далі починається найцікавіше. Основа цієї нерівності – сексистська економічна система, в якій велика частина створених благ дістається чоловікам, а жінкам – майже вся безоплатна робота. Експерти стверджують, для досягнення рівності в роботі, зарплаті, економічних прав буде потрібно близько двох сотень років.

– Що б ви порадили жінкам, аби не втратити себе?

– Розпочати з малого – з власної сім’ї. Прагнення до рівності у своєму домі та делегування частини обов’язків іншим членам родини стане першим кроком на шляху до рівності у суспільстві. Формуйте коло однодумців, які будуть бачити у вас особистість. Розвивайте власне лідерство та лідерство серед жінок загалом. Пам’ятайте, нам все під силу. Теорія каже, що в жінки лише дві руки, а практика показує – в неї стільки рук, скільки вона захоче та дозволить собі мати.

ГО «Рівність у дії» запускає всеукраїнський флешмоб, мета якого показати – жінка може все.  Про те, як долучитись до флешмобу, можна дізнатись на сторінці Наталії Савіцької у мережі Facebook.