Подільська Швейцарія. Подорож до країни Ігнація Мархоцького

Ігнацій Мархоцький хоч і вважався в свої часи диваком, та був людиною із глибоким відчуттям прекрасного.

Саме про це я думала, подорожуючи селами, які колись складали його маленьку Миньковецьку державу. Адже міг він оселитися, до прикладу, на Київщині, де успадкував маєтності, а так полюбив цей подільський край, Подільську Швейцарію, де є все: гори, річка і ліси та якась особлива атмосфера. Щойно в’їжджаєш в Отроків, де колись розташовувалась його літня резиденція (село знаходиться у Новоушицькому районі), як починає перехоплювати дух від тієї давно, на жаль, втраченої подільської автентичності – специфічних парканів, хат та крислатих горіхів на подвір’ях та поза ними. Тобто, якщо ви ностальгуєте за чимось подібним – ласкаво просимо! Я ладна була фотографувати кожен двір і хату, але на нас чекала пан Надія, яка опікується палацом Мархоцького ( до речі, якщо ви захочете його подивитися не тільки зовні – телефон 0975314412, Надія Василівна).

Крім того, що у державі графа Редукса (Ігнація Мархоцького), у кінці XVIII століття не було кріпацтва, ходили свої гроші, по-своєму відзначали свята, мали свій уряд та друкували усі внутрішні документи у своїй друкарні, тут працювали каретна фабрика  та фабрика з виробництва льону та анісової олії, були притулки для калік, дім для сиріт та шпиталь. У графа були цілих чотири резиденції, які він міняв на кожну пору року: у Миньківцях, Побійній, Притулівці та Отрокові. Палац зберігся тільки в останньому селі, та й ту перебудував онук давнього ворога Мархоцького граф Стадницький. На щастя, зараз його купив львівський підприємець, і ми можемо бачити хоч крупинку колишньої величі Миньковецької держави. Всередині палацу вже зроблено ремонт, стіни навколо нього укрпілено, і робота триває. У самому приміщенні мене вразила дерев’яна стеля однієї з зал в англійському стилі, шкода, що в радянські часи її помалювали сірою фарбою. Усередині є трохи старовинних меблів та старого реманенту, зібраних ентузіастами.До речі, є гравюри Наполеона Орди, де зображено всі резиденції Мархоцького. Як жаль, що час і люди не змилувалися над цими величними спорудами!

Хоча, окрім палацу, в Отрокові збереглася ще в’їзна брама, схожа на тріумфальну арку. Її обов’язково треба подивитися!

Усе село розташоване на узвишші Товтрової гряди. А внизу, на березі річки Ушиця, серед лісів,  лежить чарівна Притулівка (Притулія). Тут залишилось дуже мало мешканців, а з пам’яток архітектури – тільки старовинний млин. Та не закохатися в це місце просто неможливо, тож не лінуйтеся, і якщо вже вирушили у ці краї, обов’язково побувайте і тут. Ключ від музею старожитностей, який облаштовано у млині, візьмете у продавчині  місцевого магазину. Я би радила зупинитися у Притулівці і насолодитися цим втраченим раєм, його тишею і спокоєм. Для цього призначена тутешня агрооселя – тел. (097) 380-59-70.

Не знаю, що іще написати: дивіться фото, а найкраще – присвятіть Отрокову, Притулівці та Миньківцям свій вік-енд (це в менше ніж у ста кілометрах від Хмельницького). Не пошкодуєте!

Тетяна Гречана для “Хмельниччина туристична”