Модні іграшки. Ніхто не знає, звідки вони прийшли. Ніхто не знає, коли вони зникнуть. Але вони вже всюди – ці прості на перший погляд іграшки,  які ніби не становлять ніякої небезпеки. Та давайте прискіпливіше до них придивимось.

Перше місце у списку модних забавок : СПІННЕР (англ. fidget spinner, hand spinner). 

Мода на спіннер вже не зовсім нова, але, як і раніше, іграшка захоплює все нових і нових адептів. Зі спіннером стають покірними і діти, і офісні працівники в діловому костюмі. Виробники іграшки запевняють, що він допомагає зняти стрес.

А й справді, чим може бути небезпечна маленька невинна конструкція?

Чи може нешкідлива іграшка викликати звикання, чи може стати своєрідним “наркотиком”?

Спіннер дійсно сьогодні вважається практично заспокійливим засобом, засобом для розвитку уваги і дрібної моторики і навіть ліками для аутистів. Виробники поширюють історії про чудесний вплив  іграшки. Люди стали скуповувати його з надією впоратися зі стресом, гіперактивністю у дітей, а багато хто знову згадав історію з хворою дівчинкою і вирішили допомогти аутистам. Є певні дослідження, які показують, що діти стають спокійнішими, коли крутять іграшку.  Але насправді такий же ефект буде спостерігатися, якщо перед дитиною здійснювати будь-які динамічні коливальні рухи. Один з мінусів цієї іграшки, точніше ажіотажу навколо неї, це те, що діти починають сприймати спіннер як єдиний засіб заспокоєння. Також ця іграшка дає ілюзію замкнутого простору, автоматично виникає залежність від предмета. Деякі користувачі втрачають контроль над часом і подіями навколо. Але насправді кожна іграшка повинна, перш за все, нести в собі розвиваючу функцію. І будь-яка річ, яка дається дитині в руки і не розвиває її, а можливо, ще й справляє прямо протилежну дію, безумовно є шкідливою. Ось такі іграшки, коли дитина монотонно виробляє одні і ті ж дії годинами, можуть призвести до певних змін, навіть змін стану свідомості.

У чому призначення будь-якої іграшки? Забавляти, навчаючи, або навчати через гру. Якщо ваша дитина сором’язлива або конфліктна в спілкуванні, якщо вона погано встигає в школі, б’ється або грубить учителям, іграшка не допоможе, а може лише посилити неблагополуччя.

До речі, спіннер застосував лікар-психіатр, якому необхідно було у часи Другої Світової війни перевезти душевно хворих людей. Для того, щоб вони «залипли» в одному стані, лікар одягав їм на палець підшипник, який хворі крутили. У такому стані повної завороженості хворих було легко перевозити. Особливим мінусом цієї іграшки (як і інших) є сенсорна завороженість: тобто, мозок сприймає чіткий сигнал з одного каналу сенсорного сприйняття, у всіх інших чутливість знижується, що й призводить до «залипання» на одній дії. Але це зовсім не концентрація уваги, а порушення у функціонуванні сенсорних каналів головного мозку.

Тож чи готові ви наражати свою дитину на небезпеку, заохочуючи такі ігри?

Після лідируючого по популярності спіннера, про який ми вже писали,  широке захоплення викликає Бейблейд.

Друге місце у списку модних забавок – БЕЙБЛЕЙД (англ. Beybladе )

Бейблейд – це  невелика збірна дзига, яка запускається за допомогою спеціального пускового механізму і призначена для битв з іншими Бейблейд  на спеціально відведеному полі. Ціль – «вибити» з поля інших гравців.

Бавитися у Бейблейд на звичайному столі не вийде, адже іграшки просто потрапляють за межі ігрового поля  і бою не вийде. Для використовується спеціальне поле, яке чимось нагадує глибоку миску. І називається воно Beystadium.

У грі є певні правила, хоча всі вони дуже умовні. Двоє або більше гравців запускають на спеціальне поле (Beystadium) свої Бейблейд (дзиги). Перемагає в битві той, хто зможе своєю дзигою вибити Бейблейд суперника з Beystadium, або зупинити Бейблейд суперника. Важливим є те, що якщо чийсь Бейблейд зупинився – це поразка.

Дорослі прихильники цієї гри запевняють, що насильство в грі відсутнє, оскільки його немає в реальності. Та й взагалі, мовляв, не подобається – не грайся. Але ж молодшому школяру притаманна проста цікавість або, в силу психологічних вікових особливостей,   потреба випробувати себе . Тому, як правило, він  не може протистояти спокусі і не грати. Отже, він або вбиває (вибиває іграшку противника) або стає жертвою. Ця іграшка є прототипом спіннера і створена на його основі.

Швидке формування у дитини психологічної залежності від гри схоже на наркотичну, що відчужує її від живого спілкування з дорослими, звужує сферу спільної діяльності дитини і дорослого в родині. Як і в спіннері, у Бейблейді  концентрація сприйнятої інформації обробляється сенсорним моноканалом, що й викликає порушення. Зверніть увагу на те, що ця іграшка настільки захоплює дітей , що ті навіть відмовляються від улюблених ігор і активностей на користь Бейблейда.

Тому перед тим, як купувати своїй дитині таку іграшку, добре подумайте чи дійсно їй це потрібно. Старі звичайні ігри квач, козаки-розбійники, бояри, жмурки, гилка та інші дитячі радощі надають дитині широке поле для інтелектуального і морального тренінгу, пізнання себе і своїх можливостей, розуміння  іншої людини та співчуття до неї.

 Третє місце у списку популярних ігор займає  Фьорбі

Це –  інтерактивна іграшка. Пухнасте тільце, гострі вушка, міцний дзьоб – чи то хом’як, чи то сова. Насправді,вважається, що це гремлін – герой популярного голлівудського фільму «Гремліни», що вийшов в 1984 році.

Спектр можливостей пухнастої інтерактивної тваринки дуже різноманітний. Вона вміє співати, танцювати і вчиться розмовляти вашою мовою.
А  старі звичайні плюшеві ведмедики, чим вони хороші? Дитина могла брати мовчазні іграшки та придумувати, як в них грати: хто це, що він говорить, куди йде, що робить і т.д. У дітей приблизно з трирічного віку розвивається сюжетно-рольова гра. Якщо взяти Фьорбі, то реакція сови може бути непередбачуваною, причому, на одну і ту ж дію. Вона може раптово заплакати, засміятися або закричати. В результаті дитина не навчиться ні фантазувати, ні адаптуватися до життя, а скоріше буде налякана.
Маленька дитина – це невизначеність, це віяло можливостей, вона та, ким ми ніколи вже не зможемо стати. Вона активно привласнює світ, щоб його перетворювати, відчуваючи себе Творцем, і іграшка – необхідний засіб процесу творення. Тому, чим ширший спектр застосування іграшки, тим вище її цінність для творчості і, тим більше, вона може розвинути творчий потенціал самої дитини.

І, нарешті, монстри (англ. Monster High)

Чи чули ви, як дитина говорить своїй мамі, що  вона хоче монстра?

Конфлікт поколінь розпалюється навколо серії ляльок Monster High, що з’явилися на прилавках дитячих магазинів після виходу мультфільму «Школа монстрів». Діти просять батьків купити улюблених героїв, а мами жахаються  незвичного виду іграшок, які кардинально відрізняються від милих лялечок з їхнього дитинства.
Що таке лялька для дівчинки? Це питання тільки на перший погляд здається простим. З обивательської точки зору – розвага, дрібниця, спосіб зайняти себе на час гри. З точки зору дитячої психології лялька – це ціла область дитячого світу. Лялька – це дитина, яку дівчинка «усиновляє» і якою опікується. Лялька – це подружка, з якою можна довірливо спілкуватися. Для дорослої людини лялька – це предмет, «всього лише лялька», а для дитини вона – жива істота.
Погляньмо на це з точки зору дитячої психології:
Лялька – це те, яким я був раніше, який я зараз або яким я стану потім

Лялька – це ті можливості, якими я володію

Лялька – це можливість показати свій внутрішній, душевний світ

Лялька – це те, як виглядає живий світ навколо мене

Лялька – це жива істота, якій можна довіряти

Вручаючи дитині ляльку «Monsters High», ми заздалегідь готуємо її до депресивного світогляду, прагнення до смерті, антикультур і сприйняття злоби як прояви сили і самодостатності. Якщо я злий, то я переможець – ось і вся логіка цих іграшок.
Далі у внутрішньому світі дитини межа між страшним і приємним, добрим і злим, поганим і хорошим зникає. Дитина перестає розуміти різницю між «добре» і «погано», вона протестує проти оціночних категорій. Відтепер для неї «добре» все, що особисто їй подобається. А тепер запитайте собе: якщо вашій дитині в підлітковому віці запропонують «хорошу» пігулку і відчуття їй сподобаються – як ви зможете довести їй, що це погано? А якщо їй попадеться погана людина, яка навчить її поганим речам і допоможе пережити задоволення від цього?

Тому давайте виховувати дитину вчасно, поки вона ще вибирає іграшки. Купуючи іграшку, запитуйте себе: «Що іграшка буде розвивати у дитині?».

Юлія Орєхова, нейропсихолог

тел.097-665-08-45