Важливість інструментів ветеранської політики, які не всі бачать

Повернулась з V Всеукраїнського діалогу «Громади – ветеранам». Цей формат заходу – завжди про прикладні інструменти ветеранської політики, які громади можуть брати сьогодні і реалізовувати. Це також про обмін досвідом між конкретними фахівцями, які працюють з ветеранами – кейс-менеджерами, фахівцями супроводу ветеранів війни (ФСВВ), психологами, юристами. Це про можливість прямого діалогу з розробниками ветеранських політик на всіх рівнях – від державного до місцевого. За  неформальним спілкуванням з представниками Мінветеранів, Національної служби здоров’я України, головами громад, – цілком практичні обговорення складних кейсів, які потребують ручного втручання.

Наприкінці цьогорічного заходу, організатори запитали у присутніх в залі, які їхні підсумки Діалогу. І тоді першим виступив ветеран, який сказав, що такі форуми – то ні про що. Що для нього конкретних результатів немає. Треба розуміти, що така позиція великої кількості наших бенефіціарів та клієнтів. І вони мають право на власну думку. Тому що напевно якась із їх персональних проблем не була вирішена в силу різних причин, чи то обʼєктивних, чи то субʼєктивних. Чи фахівець йому трапився непрофесійний та мало емпатійний, або він до нього взагалі не звертався.

Мені як ветеранці, як керівниці ветеранського простору така позиція була болісною.

Всю дорогу додому я намагалась в думках дискутувати з такою позицією, вишукуючи все нових і нових аргументів. Вирішила систематизувати свої розмірковування та викласти їх в упорядкованій формі. І для ілюстрації використаю досвід всіх Діалогів, у яких я брала участь.

В Маріуполі, у далекому 2021 році, за 3 місяці до повномасштабки, ветерани зібрались пояснити місцевій владі, чого вони від неї чекають. Тоді був дещо інший вектор. І Діалог звався «Ветерани – громадам». Головна мета довести, що ветерани будуть корисними для громад у різних якостях. Тоді міські голови, які взяли участь у заході обмінювались між собою власним досвідом розробки і реалізації програм підтримки ветеранів: Вадим Бойченко з Маріуполя, Андрій Садовий зі Львову, Олександр Симчишин з Хмельницького, Сергій Сухомлин з Житомира. Ми тоді узагальнювали досвід підтримки ветеранського підприємництва, програм з підтримки здоровʼя, відпочинку для членів родин, соціальної підтримки, Поваги та Пошани. Але тоді в реєстрі ветеранів було 480 тисяч учасників бойових дій. І громади треба було переконувати, чому ветерани – не проблема, а перевага.

Після початку повномасштабки переконувати нікого не треба було, потрібно було шукати чи створювати ефективні інструменти реінтеграції та реабілітації ветеранів на місцях. Памʼятаю, що на нашому Діалозі у Хмельницькому, Антон Колумбет включався он-лайн і давав настанову – створюйте «стабілізаційні пункти» для ветеранів у громадах. І саме тоді ми підводили перші підсумки пілотування ветеранського кейс-менеджменту, з якого з часом народився інститут фахівців із супроводу ветеранів. Також, по суті своїй «стабілізаційними пунктами» в громадах виступили ветеранські простори – точки входу для багатьох ветеранів і членів родин, які працюють за принципом «рівний – рівному». Саме з того ІІ Діалогу розпочалась і власне історія ветеранського простору в Хмельницькому, який через громадські волонтерські ініціативи ГО «Захист – об’єднання волонтерів» перейшов у формат комунальної установи.

На ІІІ Діалозі у Вінниці робота ветеранських просторів вже була стандартизована відповідним Наказом Мінветеранів №168. Також тоді в залі були присутні перші працевлаштовані у структурі Вінницької міської ради «помічники ветеранів». Це був вже експеримент держави із впровадження ветеранського кейс-менеджменту. Ідея – правильна, реалізація страждала. Помічники не мали відповідної нормативної бази для роботи, не було створено на той момент навчальної програми, не визначено ані функціоналу, ані джерел фінансування. Найефективніше «помічники ветеранів» працювали у Вінниці, де були працевлаштовані як працівники комунальних установ системи соцзахисту чи ЦНАПів та бюджетувались за рахунок місцевих коштів.

Знаю, що в окремих громадах «помічників ветеранів» працевлаштовували на посади «озеленювачів», оскільки інших вакантних посад не існувало. Після Вінницького діалогу Мінветеранів пішов у систематизацію роботи в цьому напрямку. І вже через 5 місяців зʼявились 881-а Постанова Уряду та фахівець із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб. Також у Вінниці ми вперше говорили про необхідність впровадження наскрізної системи супроводу у цивільному та військовому середовищі. І той Діалог, я вважаю, суттєво прискорив і систематизував роботу над розгортанням служб супроводу у військах.

У 2025 році, в Івано-Франківську, на IV Діалозі серед 400 учасників біля 1,5 сотні було працевлаштованих фахівців із супроводу. Тоді було багато питань до їх роботи: навчання, нарахування зарплати, взаємодія з іншими фахівцями, працевлаштування у комунальних закладах. Але вже було зрозуміло, що система створена і працює. Там же у Франківську ми побачили повноцінних офіцерів служб супроводу, які почали масово зʼявлятися на рівні батальйонів. Памʼятаю, було чимало розмов про переривчастість супроводу військовослужбовця і ветерана на різних стадіях. Особливо при пораненні чи лікуванні. У відповідь на ці питання згодом зʼявились фахівці із супроводу в закладах охорони здоровʼя та простори турботи про ветерана на рівні тих же лікарень. Перші місяці роботи ФСВВ в закладах охорони здоров’я показали, що їх функціонал і інструментарій суттєво відрізняється від того, як працюють фахівці на рівні громад. З цим потрібно було щось робити. Так само, як дуже важливим було питання цифровізації роботи ФСВВ. Акт оцінки потреб, перескерування та моніторинг необхідно було  перевести у цифровий режим для суттєвого спрощення роботи та посилення ефективності супроводу. Так в роботі ФСВВ зʼявився цифровий кабінет «Оскар».

Дуже важливою також є робота над місцевими програмами підтримки та взаємодії з ветеранами. У кожної громади вони – різні. Різні пріоритети, різні підходи, різні суми, різна управлінська модель. Десь є одноразова грошова допомога при пораненні для всіх у 40 тис грн., десь 15 тис грн лише для «важких», а десь взагалі немає. Десь є житлові програми співфінансування, десь є компенсація, а десь формальна «квартирна черга». У Івано-Франківську на Діалозі було вперше презентовано типовий підхід у стандартизації місцевих програм. У Рівному цей підхід мав продовження.  

Ще з часів Вінниці дуже актуальним було питання взаємодії фахівців різних рівнів і сфер між собою. На рівненському Діалозі ми побачили, що такі рішення або вже є, або готуються для фахівців із супроводу, служб супроводу військових частин, карʼєрних радників, сімейних лікарів.

І, наостанок, про підсумки Діалогу-2026, які зібрали організатори і які, по суті, є відповіддю на питання – а для чого такі заходи потрібні, що є сьогодні для ветерана у державі чи на рівні громад?

«Будуємо безшовний маршрут для супроводу». Це фраза Юлії Кіріллової якнайкраще ілюструє підхід держави. Про що, власне, у Рівному говорили всі представники Мінветеранів:

• Перше, нормалізація роботи «Оскару». Було внесено правки до 881-ї Постанови, щодо впровадження цієї системи на всіх рівнях. Як наслідок – суттєве спрощення та покращення збору інформації та обробки аналітики. За даними Мінветеранів, 98,5% всіх ФСВВ вже випробували «Оскар».

• Друге, про ефективність ФСВВ. За цей рік роботи ФСВВ реально вирішили, шляхом перескерування складні запити від 15000 ветеранів. Про що говорить ця цифра? Багато це чи мало? Скажу лише одне: якби не ФСВВ, ці 15 тис. кейсів не було б розвʼязано. Чи це всі складні випадки? Звісно, що ні! Чи є не вирішені кейси? Можливо навіть більше ніж 15 тис. Але конкретно ці 15 тис. ветеранів отримали підтримку.

До речі, за даними Мінветеранів сьогодні працює біля 2700 фахівців із супроводу, 440 з них в закладах охорони здоровʼя. 43% всіх фахівців – ветерани чи члени родин. Це і є принцип «рівний – рівному».

• Третє, нормалізація функціоналу ФСВВ в ЗОЗ. На Діалозі Юлія Кіріллова розповіла про нові функціональні обовʼязки фахівців, і зокрема ФСВВ в ЗОЗ. Ця проблема була надважливою. Фахівці, які працюють в ЗОЗ, особливо тих, що занесені на маршрути евакуації, працюють за своїми особливими протоколами, мають власні інструменти перескерування та моніторингу, які не співпадають із інструментами фахівців із супроводу ветеранів у громадах. Знаю, що над цими документами працювали спільно з Мінветеранів також і наші експерти із Коаліції ветеранських просторів та «РеСтарту». Для більшості ветеранів і членів родин, це рішення виглядає дрібним і незрозумілим, але воно дуже важливе в частині роботи фахівців.

• Четверте, позиція Мінветеранів щодо взаємодії з органами місцевого самоврядування. Ще на Діалозі у Вінниці була озвучена рекомендація Мінветеранів виокремлювати структурні підрозділи ветеранської політики в системі управління. Першими це зробили обласні та районні державні адміністрації. Потім – окремі громади. Наприклад, сьогодні є відокремлені Департамент ветеранської політики у Луцьку (про що на Діалозі в Рівному сказала мер Луцька Катерина Шкльода), а також Управління ветеранської політики в Полтаві (про яке розповіла в.о. міського голови Полтави Катерина Ямщикова). Думаю, ми в Хмельницькому також підемо цим шляхом. Але на підтримку усім нам, Мінветеранів розробив своє бачення взаємодії з ОМС, яке передбачатиме розбудову ветеранської вертикалі на рівні міст і сіл. Таке рішення буде посилювати принцип наскрізності ветеранської політики.

• Пʼяте, типологізація програм ветеранської політики та компліментарність місцевих програм до державної стратегії. Про це також заявив Руслан Приходько, коментуючи співпрацю з ОМС. Буде проведено аудит ветеранської політики кожної громади та запропоновані шляхи та інструменти модернізації. Деталей не знаємо, але спостерігаємо. Це важлива новина.

• Шосте, посилено ефективність житлових програм для ветеранів. Зокрема, після відповідних нормативних правок Мінветеранів, передбачатиметься зміна програми Е-Житло для ветеранів, де буде закріплена 3%-а кредитна ставка на ветеранську іпотеку. Зниження з 7% до 3% – це суттєво. Сподіваюсь, що і спрощення процедури отримання такого кредиту також буде.

• Сьоме, на Діалозі у Рівному також було багато корисної і цікавої інформації від МВС, щодо розгортання супроводу для військовослужбовців та ветеранів нацгвардії, прикордонників, поліції. Мова іде про впровадження цифрових інструментів – електронний кабінет супроводу, мобільний додаток. Вже сьогодні у системі МВС діє 700 супровідників, 40% з яких у медичних закладах системи МВС. Це – перші партнери фахівців із супроводу при здійсненні супроводу УБД з системи МВС.

Для спрощення роботи цих 700 супровідників та для всіх учасників супроводу, військовослужбовців розроблено та вже впроваджено цифровий довідник «Твоя підтримка».

• Восьме, робота Державної служби зайнятості. 60% клієнтів-ветеранів отримали відповідні послуги – чи то освіти, чи працевлаштування, чи підтримки бізнесу. Знову ж таки, не всі 100% задоволені. Але більше половини – це вже дуже непогано.

А тепер абсолютні цифри:

• 10 тис ветеранів навчались.
• 2 тисячі ветеранів чи членів родин отримали гранти на підтримку бізнесу.

Знову ж таки – це 12 тисяч позитивно вирішених запитів!

Важлива інформація для нас, щодо взаємодії із карʼєрними радниками та консультантами. Ведеться робота над інтеграцією цифрової системи служби зайнятості з «нашим» Оскаром. Це означає, що і цей барʼєр у передачі інформації буде мінімізовано.

• Девʼяте, щодо взаємодії із молодіжними працівниками та молодіжними центрами. Існує чимало так званих «точок входу» ветерана в процес реінтеграції в мирному житті. Головне – це, звісно, фахівці із супроводу та ветеранські простори. Дуже важливі також соціальні працівники, сімейні лікарі та працівники ЦНАПів. Але є чимало випадків, коли точкою входу для нашого ветерана є молодіжні працівники та молодіжні центри. Держава підготувала відповідні тренінгові програми для підготовки до такої взаємодії молодіжних працівників та розробляє алгоритми співпраці та маршрути перескерування. Знову ж таки – з метою створення того ж «безшовного супроводу».

Ось девʼять конкретних пунктів того, як держава працює з ветеранами. Багато це чимало? Думаю, що не достатньо. Ніколи не буде достатньо. Завжди будуть запити, які неможливо буде задовільнити. Хто буде в цьому винний? Точно не сам ветеран. Тому, держава, громади, окремі фахівці продовжуватимуть працювати в цьому напрямку, незважаючи на справедливу та не дуже справедливу критику.

P.s. До речі, як вдалося потім зʼясувати, ветеран, який дав негативну оцінку наслідкам форуму, отримав раніше грант від Державної служби зайнятості і має свою невеличку мережу кавʼярень, перебуває на супроводі у місцевого ФСВВ, бере участь у заходах, організованих Рівненським Будинком ветеранів. Система працює! Не завжди ідеально, не завжди швидко, охоплює не виключну аудиторію. Але точно працює!

P.p.s. Дякую за службу Захисникам і Захисницям! Дякую за роботу партнерам!

Катерина Луцик, керівниця КЗ «Ветеранський простір» Хмельницької міської ради